Тра 17, 2015 | Медіа-новини
Міжнародна федерація журналістів різко засудила напади на медійників у столиці африканської країни Бужумбурі. Про це говориться у франкомовній заяві міжнародної організації, опублікованій на її сайті.
Під час військових сутичок, що точилися цього тижня, відзначає МФЖ, ворогуючі сторони – заколотники проти президента П’єра Нкурунзізи та лояльні йому війська – застосовували проти працівників медіа важку зброю.
Президент МФЖ Джим Бумела заявив: «Ми шоковані атаками, під час яких зневажалися безпека й життя журналістів та співробітників ЗМІ. Медійні установи були перетворені на арену боїв».
«Це – серйозний замах на свободу преси, – ідеться в заяві організації. – Винуватці несуть кримінальну відповідальність згідно з національним і міжнародним правом».
Ґлобальна медійна організація наводить приклади свавілля проти мовників, пов’язані із заворушеннями в країні.
Військові, які підтримали спробу державного перевороту, після трансляції послання президента вчинили напад на будівлю Національного радіо й телебачення (RTNB).
Цьому передувала атака, здійснена лояльною до глави держави поліцією та військовими проти Африканського громадського радіо (RPA). Його будівлю було зруйновано ракетою. Саме на її хвилях генерал Годефруа Нійомбаре, який очолив путчистів, оголосив про державний переворот.
Інша столична радіостанція – «Ісанганіро» також стала об’єктом нападу.
Уряд Бурунді звинуватив цих мовників у тому, що вони близькі до опозиції.
Після атак RPA та Isanganiro ще не відновили трансляції.
«Відмова у доступі до інформації не сприяє діалогу та збереженню єдності країни в умовах кризи», – наголосив Джим Бумела.
Президент МФЖ вважає необхідним «негайне відновлення діяльності у Бурунді усіх медіа з суворим дотриманням незалежності журналістів».
BBC, що докладно висвітлює кризу у традиційно неспокійній африканській Бурунді, повідомляє, що вчинена минулої середи спроба державного перевороту провалилася.
Вже наступного дня президент Бурунді, який перебував з візитом у Танзанії, у супроводі посиленої охорони повернувся до столиці країни Бужумбури. Його прихильники відзначали цю подію танцями та піснями. Троє ватажків заколоту, крім головного провідника, який ще у бігах, арештовані.
Короткочасній спробі військового перевороту, яку очолив генерал, відсторонений головою держави від посади начальника розвідки, передували тривалі протести. Їхні учасники вимагали, щоб президент відмовився від рішення балотуватися на третій термін. У сутичках з поліцією загинули декілька протестувальників. За інформацією ООН, через сутички Бурунді залишили понад 105 тис. мешканців.
Однак президент П’єр Нкурунзіза вважає, що висунув свою кандидатуру лише вдруге, оскільки на перший термін його обирав парламент.
Тра 17, 2015 | Медіа-новини
Freedom House засудила рішення PayPal заблокувати надходження пожертв для публікації доповіді «Путін. Війна». Організація розцінила цей крок електронної платіжної системи як політичну підтанцьовку політиці уряду РФ.
«Один з найефективніших методів тактики російського уряду, що має на меті заглушити критику президента Путіна і порушення владою прав людини, це – звинувачення критиків у «політичній діяльності». Стверджується, що вона недоречна або незаконна. Тож викликає тривогу, принаймні, те, що PayPal підтримала цю тактику, позбавивши людей можливості фінансово сприяти публікації доповіді «Путін. Війна», підготовленої видатним опозиціонером Борисом Нємцовим», – йдеться в заяві директора євразійських програм організації Сьюзен Корк, опублікованій на сайті.
«PayPal слід негайно зняти цю заборону, радше сприяти, ніж заважати свободі преси у Росії», – наголошує Freedom House.
Доповідь було розповсюджено в Інтернеті 12 травня. Велику частку досліджень, відзначає Freedom House, провів сам загиблий у лютому лідер опозиції. Незалежну доповідь завершили його колеги – журналісти, економісти та активісти.
PayPal заблокувала надходження пожертв на її розповсюдження у друкованому вигляді під тим приводом, що вона «не дозволяє використовувати систему для збору пожертв на діяльність політичних партій чи політичних цілей у Росії».
Натомість Freedom House нагадує, що 2015 року Росію було визнано «не вільною» за рівнем свободи Freedom in the World 2015 і «не вільною за рівнем свободи преси Freedom of the Press 2015.
Заснована 1998 року міжнародна електронна платіжна система PayPal – одна з найпоширеніших у світі для розрахунків в Інтернеті. Нею користуються понад 230 мільйонів осіб у 190 країнах світу. Власник PayPal – найбільший інтернет-аукціон eBay, де вона є основним засобом розрахунку за товари. Штаб-квартира компанії розташована у Сан-Хосе, Каліфорнія. Вона має також операційні центри у ряді міст США та інших країн світу. Одним із співзасновників сервісу був американський програміст українського походження Максиміліан Левчин.
Тра 6, 2015 | Медіа-новини
У Москві під час репетиції параду до 9 травня російський танк Т34 через несправність ледве не наїхав на журналістів, які спостерігали за дійством.
Про це повідомляє УНІАН з посиланням на польський телеканал TVN24, кореспондент якого був на місці події.
«У понеділок на Червоній площі у Москві відбулася передостання репетиція перед найбільшим у сучасній історії Росії парадом. Не обійшлося без проколу. Один із танків мав невеличку аварію та мало не в’їхав у групу журналістів», – йдеться у повідомленні каналу.
Як передає польський телеканал, ніхто з журналістів не постраждав. Автор сюжету також зазначив, що святкування 70-річниці перемоги над нацизмом буде «демонстрацією російської сили», а частина російських військових крокуватимуть Червоною площею в такому ж обмундируванні, в якому були у березні минулого року під час захоплення Криму.
У параді візьмуть участь 16 тисяч військових, близько 200 машин, 150 літаків та вертольотів, зазначається в сюжеті.
Тра 3, 2015 | Медіа-новини, Новини профспілки
Незалежна медіа-профспілка України у Всесвітній день свободи преси закликає згадати журналістів, які трагічно загинули минулого і цього року, а також пригадати про десятки полонених, побитих, змушених виїхати з рідних домівок, скривджених морально колег. Поміркувати над тим, як зупинити цей жахливий процес і не допустити його у майбутньому. Цьогоріч українські журналісти, як ніколи, відчули потребу у свободі преси.
За 2014 рік в Україні загинуло 8 журналістів як українських, так і іноземних. Кілька працівників ЗМІ загинуло вже цього року. Більшість з них пішли з життя на території проведення неоголошеної війни на Донбасі. За рік цього протистояння понад 40 медійників побували в полоні. Кілька журналістів перебуває там і зараз. То ж фактично всі місцеві журналісти, прихильні до демократичних свобод, змушені були виїхати з окупованої території через загрози життю та здоров’ю. Багато видань припинили своє існування через тиск на редакційні колективи, присвоєння або псування майна чи економічну неможливість евакуювати ЗМІ на українські території.
У гарячих точках по всьому світу також триває «сезон полювання» на журналістів, вони досі залишаються мішенню для відстрілу, викрадень, кидань за грати та переслідувань у всіх куточках світу в трагічних масштабах.
ВПС «НМПУ» засадничо відстоює неухильне дотримання професійних прав журналістів, гарантоване державою.
Довідка:
Всесвітній день свободи преси відзначається щорічно з 1992 року з ініціативи представників незалежної преси країн Африки, схвалено Організацією Об’єднаних Націй з питань освіти, науки й культури (ЮНЕСКО). Дата 3 травня обрана не випадково. Саме цього дня 1991 року в столиці Намібії представники незалежної преси країн Африки прийняли «Віндхукську декларацію», у якій містився заклик до урядів держав світу забезпечувати свободу преси та її демократичний характер. У декларації підкреслювалося, що найважливішою складовою частиною будь-якого демократичного суспільства є вільна, плюралістична й незалежна преса. 1993 року Генеральна Асамблея ООН прийняла рішення проголосити 3 травня Всесвітнім днем преси.
Всесвітній день свободи преси покликаний нагадати суспільству, що журналісти, виконуючи свою місію, залежать лише від читача й телеглядача, і що тиск з боку влади просто неприпустимий. Цензура, створення перешкод для обміну інформацією, залякування та пряме втручання в діяльність ЗМІ є загрозою демократії, розвитку та загальній безпеці.
Кві 30, 2015 | Медіа-новини
Це був рік розчарувань для всіх, хто сподівався на те, що після захоплення Криму Володимир Путін зменшить свій апетит до українських земель. Путін продовжив пхатися вперед, на захід, і якщо для популяризації Світового футбольного чемпіонату 2018 він нашукує чіпке гасло, ним могло б стати: «Відвідайте Росію, перш ніж Росія відвідає вас». Нещодавно в одній американській газеті з’явилася карикатура, де Ангела Меркель питає в Путіна: «То де в Росії ви плануєте провести фінальний матч Світового чемпіонату 2018?». Путін відповідає: «Я поки що не знаю, можливо, у Ляйпцигу».
Росія є ядерною супердержавою, яка полишила спільноту процвітаючих, миролюбних народів, перетворившись натомість на найнебезпечнішого в світі агресора. Наслідком стало те, що європейські країни практично отримали новий географічний досвід: Неможливо перебувати занадто далеко від Росії, можна перебувати тільки занадто близько – що легко можуть засвідчити Балтійські країни та Польща.
Ціллю неоголошеної гібридної війни Путіна стали наші засоби масової інформації. Його профі (RT Russia) та тролі в Твітері намагаються навіювати Європі кремлівську історію, певну агресивну інтерпретацію «завоювання умів і душ». Занадто багато є випадків, коли вони в цьому успішні.
Як редактор, я щодня маю справу з повідомленнями і розвитком політичної ситуації на українському театрі подій. Новини з війни можуть бути занудливими. Новини з війни про віддалені міста і селища, про які ми ніколи раніше не чули, де знову і знову йдеться про ті самі інциденти: Х солдатів та Y цивільних загинули під час обстрілу. Новини з війни депресивні, бо, як здається,вони ніколи не припиняться, саме тому що, як здається, ця війна ніколи не припиниться. Тим не менше, новини з війни мусять повідомлятися неухильно.
Отже, я маю декілька пропозицій щодо того, як ми мусимо висвітлювати просування цієї ситуації і як ми мусимо поводитися з Путіним, якщо він вирішить підтримувати її довший час, що здається найбільш імовірним сценарієм.
Нашою скромною, проте потужною зброєю є слова. Ми не повинні користатися ними легковажно, особливо коли доходить до висвітлення ситуації, котразагрожує нашим цінностям, як ніщо інше після закінчення Холодної війни. Дехто стверджують, що насправді та війна ніколи не закінчувалася, що вона просто була замороженою якийсь час, а тепер знову розігрівається до того рівня, коли її вже більше неможливо буде легітимно називати «холодною».
Наш обов’язок, як журналістів – не западати в оманливу мову політики. Канцлер і міністр закордонних справ Німеччини, інші політичні лідери Заходу, обмежили свої дипломатичні зусилля довкола України рамками дій, спрямованих на те, «щоб запобігти війні в Україні». Оскільки запобігання війні така прекрасна ідея, ми часто погоджуємося з цими словами, змушуючи самі себе ставати співучасниками маскування того, що насправді відбувається в Україні, де війна вже триває у повному розпалі. Міста обстрілює артилерія, вбито та переміщено тисячі цивільних осіб, жінки ґвалтуються, дитячі майданчики піддаються мінометним обстрілам, землю анексовано і – на додаток до військових злочинів – постаченою Росією зброєю, навченими Росією найманцями-операторами в небі збиваються цивільні літаки.
Ще більш небезпечним за лукаву мову дипломатії є те, що експерти з нашої справи звикли називати «словом як збройовою системою» або «інформаційною війною», відомими колись як «пропаганда». Як журналісти, всі ми це зневажаємо і з обуренням реагуємо на звинувачення в тім, що ми є частиною цього явища, хоча в занадто багатьох випадках ми мимовільно в нього вписуємося. Гарний приклад цього – називати конфлікт в Україні «громадянською війною» (bürgerkrieg). Більшість новинних агенцій Німеччини, включно з моєю, саме так і робили.
Але в Україні триває неbürgerkrieg. Саме це слово прямо походить з пропагандистської машини Путіна, котра подає цю війну, не як акт агресії, а як внутрішньодержавну проблему. Називати її bürgerkrieg– це ображати тих людей, на яких напали, ображати наших читачів і нашу професію. В наших публікаціях немає місця мові пропаганди. Пропаганда змушує війни тривати. Пропаганда забезпечує прикриття для вбивства. Пропаганда роз’їдає вільну пресу.
Дипломатичні слова про дружнє врегулювання є найгіршим і найнебезпечнішим шляхом для поширення пропаганди. Тим не менше, їх повторюють в газетах,пропонують в коментарях і політичних оглядах. Мій улюблений приклад таких слів про дружнє врегулювання? Це те, на що ми завжди западаємо, те, що транслюють варті довіри обличчя й міцні рукостискання таких осіб, як Барак Обама та Кофі Аннан або – як в Мінську – суха, але камінно-тверда подібність Ангели Меркель і Франка-Вальтера Штайнмаєра. Це перемир’я, припинення вогню, «der Waffenstillstand». Коли ми чуємо, що нарешті досягнуто припинення вогню – знову, як в Мінську, – ми виплескуємо ці слова на наші передні шпальти, ми викрикуємо їх з полегшенням і нахвалюємо наших відважних політиків за те, що переговорювалися цілу ніч.
Та ось яка погана новина: ніщо так не вбиває людей, як припинення вогню. Його ніколи не дотримуються. Ніколи. З досвіду на фронтових лініях, з висвітлення війн в Іраку, Афганістані, Сирії, Грузії, Лівії, я можу впевнено свідчити – припинення вогню ламається завжди, і динаміка цього завжди та сама: перемовини, святкування, колапс. Припинення вогню дозволяють жертвам війни подумати, ніби вони можуть розслабитися, знову виринути зі своїх укриттів, намагатися відновити звичайне життя, тим часом як агресори готуються до нового раунду бойових дій. Для таких людей, як Мілошевич, Ассад, Путін, «припинення вогню» означає: доозброєння, дозаправка, доукомплектування, перегрупування. Саме це зараз відбувається довкола українського міста Маріуполь.
Роботою журналістів не є продаж нашим читачам міражів дипломатії, і не наша робота – створення гарного іміджу нашим політикам, розповідаючи похмурі історії про довгі ночі перемовин та kartoffelsuppe (картопляний суп). Наша робота – сумніватися в тому, що вони нам розповідають, перевіряти, чи вони просуваються до миру, чи до власного уявленого образу. Коли йдеться про цинічний політичний бізнес в часи війни, гарні слова на кшталт Waffenstillstandрідко призводять до гарних результатів.
Автор: Юліан Райхелт, шеф-редактор Bild.de
Переклад: Олександр Красюк
Текст англійською мовою можна прочитати на сайті Politico
