Тра 6, 2015 | Медіа-новини
Більшість вірменських медіа існують в умовах прихованої цензури й виконують замовлення політиків.
Про це повідомляє сайт «Кавказский узел» з посиланням на місцевих журналістів та правників.
Голова Єреванського прес-клубу Борис Навасардян заявив кореспондентові сайту, що у Вірменії існує прихована цензура, а редакційну політику визначають власники політичних центрів.
Журналіста можуть не прийняти на роботу або звільнити, можуть скоротити або ж повністю припинити фінансування видання, заборонити рекламодавцю співпрацю з ним, сказав експерт.
Журналіст іранського бюро «Радіо Свобода» Рубік Мінасян наголосив на зацікавленості громадськості у вільній пресі. Однак більшість вірменських ЗМІ, за його словами, «виконують замовлення того чи іншого політичного угруповання».
Голова Комітету захисту свободи слова Ашот Мелікян заявив кореспондентові «Кавказького узла», що прихована цензура спостерігається переважно на телебаченні. «Телебачення контролюється і фінансується або владою, або політичними партіями. Те ж саме можна сказати і про друковані ЗМІ, які діляться за політичними таборами», – пояснив Мелікян. Він додав, що «відносно вільними можна вважати лише інтернет-ЗМІ».
«Коли ми ведемо мову про свободу слова, ми маємо на увазі свободу діяльності медіа, досягнення ними фінансової самостійності, відсутність політичного тиску і замовлень», – наголосив Ашот Мелікян.
На його думку, для досягнення високого рівня свободи слова політичним силам «необхідно відмовитися від тиску і ангажування ЗМІ».
Правник Центру свободи інформації Вірменії Геворг Айрапетян заявив на прес-конференції в Єревані, що межі свободи слова визначає сам журналіст, однак, виконуючи свої професійні обов’язки, співробітники ЗМІ у Вірменії «зіштовхуються з насильством з боку громадських діячів та посадових осіб».
За його оцінкою, насильство проти представників медіа часто лишається безкарним.
Як приклад він навів інцидент, що стався 22 квітня у вірменській столиці з журналістами «Радіо Свобода» та «А1+». Того дня вони намагалися сфотографувати міністра транспорту і зв’язку Гагіка Бегларяна та депутата Національних зборів Самвела Алексаняна, які сиділи у кав’ярні разом з бізнесменами. Однак охоронці заборонили репортерам знімати політиків, вдавшись до насильства.
Інцидент лишився безкарним, попри те, що чинний у Вірменії закон передбачає покарання за перешкоджання законній професійній роботі журналіста штрафом чи позбавленням волі терміном до 7 років, нагадав правник.
У світовому контексті «Кавказский узел» відзначає, що Freedom House відносить Вірменію до групи «невільних» країн у сфері медіа. За підсумками 2013 р. за показником свободи преси вона посіла 134 місце. Згідно з дослідженням організації 2014-го, Вірменія опустилася на одну сходинку і поділила 135-136 місця з Алжиром, знову ж потрапивши до категорії «країн з невільною пресою».
![Рівень свободи слова в Криму один з найгірших у світі, – дослідження]()
Кві 29, 2015 | Медіа-новини
Рівень свободи слова в Криму в 2014 році кардинально обвалився і став одним з найгірших у всьому світі.
Про це йдеться у звіті авторитетної правозахисної організації Freedom House.
За стобальною шкалою (де 100 – найгірший показник) Крим отримав 94 бали і увійшов у список “найгірших з найгірших” країн і територій. При цьому такі країни, як Сирія та Іран отримали 90 балів, а сама Росія – 83 бали.
“У цій обстановці незалежні ЗМІ не існують або ледь здатні працювати, преса виступає в якості рупора режиму, доступ громадян до об’єктивної інформації жорстко обмежений, незгода подавляється за допомогою тюремного ув’язнення, тортур та інших форм репресії”, – сказано в звіті.
Організація нагадала, що півострів став підкорятися російським законам про ЗМІ після окупації та анексії на початку 2014 року, “і його ЗМІ зіткнулися з обмежувальними нормами і повсюдним насильством”.
“В умовах російської окупації колись плюралістична сфера ЗМІ Криму сильно постраждала від закриття та блокування українських ЗМІ і введення російських обмежувальних регламентів для ЗМІ. Також були численні випадки залякування й насильства, які сприяють масовому від’їзду журналістів з Криму і створюють ризиковані умови для тих, хто залишився”, – йдеться у звіті.
Бер 2, 2015 | Медіа-новини, Новини профспілки
Голова Незалежної медіа-профспілки Юрій Луканов написав відкритого листа прем’єр-міністру Арсенію Яценюку з нагоди законодавчої ініціативи його партійного соратника, яка передбачає кримінальну відповідальність за критику держави.
Шановний пане прем’єр-міністр!
Висловлюю вам свою повагу і повідомляю, що мушу написати цього листа, але не знаю, що саме в ньому сказати. Погодьтеся, це треба дуже постаратися, аби журналіст не знав, що сказати. Такий когнітивний дисонанс спричинений членом вашої парламентської фракції «Народний фронт» Костянтином Матейченком.
Він зареєстрував законопроект номер 2225 «Про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо захисту та збереження авторитету держави)». Ця законодавча ініціатива передбачає, що громадяни, які критикують державу можуть сісти до в’язниці.
Медійна профспілка, яку я маю честь очолювати, зобов’язана опікуватися питаннями свободи слова. Відповідно – вона мусить реагувати на законопроект пана Матейченка. Але якою має бути наша реакція – ми уявити не можемо.
З таким самим успіхом член вашої фракції міг би запропонувати повернутися до радянської Конституції і записати в статті шостій, що провідною і спрямовуючою силою українського суспільства, замість комуністичної партії, є партія «Фронт змін».
Але ж ми не станемо все це серйозно обговорювати. Чи не так? Так само, як не станемо доводити, що двічі по два дорівнює не п’ять. Або що Земля не стоїть на трьох китах.
Вигнавши президента, який намагався встановити в країні авторитарний режим і нав’язувати радянські цінності, українці дали зрозуміти, що вони хочуть жити в демократичному суспільстві. І їм навряд чи припаде до смаку обговорювати ініціативи народного обранця, який натхнення для своїх ініціатив черпає в глибокому радянському минулому.
Пане прем’єр-міністре, запевняю вас, що в українських журналістів дуже багато нагальних справ – розслідування у сфері корупції, висвітлення війни тощо. Тому нам просто шкода витрачати сили на пояснення, що ініціатива вашого партійного соратника явно відстала у часі років на сорок.
Дуже просимо вас переконати його відкликати свій законопроект. Інакше наша з вами проєвропейська Україна може стати посміховиськом в очах усього цивілізованого світу. За винятком Росії, бо там подібний закон ухвалений і діє вже кілька років. Але ж нам з Росією не по дорозі, чи не так?
Юрій Луканов, голова Незалежної медіа-профспілки України
![Рівень свободи слова в Криму один з найгірших у світі, – дослідження]()
Лют 12, 2015 | Медіа-новини
За рівнем свободи ЗМІ Україна у 2014 році опустилася на два пункти до 129 місця зі 180 країн згідно з рейтингом міжнародної правозахисної організації “Репортери без кордонів”.
Про це сказано у звіті організації, опублікованому на її сайті.
Таким чином Україна знаходиться у групі не вільних у плані свободи ЗМІ країн. Цей показних в Україні виявився гіршим, ніж у Анголі, Афганістані, Таджикистані та Уганді.
У документі зазначається, що наразі Україна переживає найгірший період у історії своєї незалежності.
“Безжальне придушення протестів, які в кінцевому результаті призвели до повалення президента України Віктора Януковича і подальші бої в східному Донбасі, викликало сплеск насильства та інші порушення проти журналістів”, – сказано у звіті.
Автори документу відзначили розпочатий урядом процес створення незалежного суспільного мовника, але додали, що більшість багатообіцяючих демократичних реформ і досі відкладені.
“Тим часом створення Міністерства інформаційної політики показує, що уряд піддається спокусі використовувати контроль над ЗМІ у відповідь на виклики, пов’язані з безпекою. Декілька драконівських законів були відкладені в останній момент, але є побоювання, що до них можуть повернутися навіть у більш жорсткій формі, якщо війна триватиме”, – вважають автори звіту.
Вони нагадують, що у 2014 році в Україні були вбиті шестеро журналістів.
Найкраща ситуація зі свободою слова в Україні була у 2008 році – тоді вона займала 87 місце зі 168 країн, найгірше – у 2004, тоді країна була на 138 місці зі 158 країн.
Січ 13, 2015 | Медіа-новини, Новини профспілки
Незалежна медіа-профспілка і Національна спілка журналістів вважають, що ухвалений Службою безпеки України «Порядок акредитації представників засобів масової інформації при оперативному штабі з управління антитерористичною операцією в Донецькій і Луганській областях», а також ухвалений Міністерством оборони України «Порядок оформлення та використання прес-карт представниками ЗМІ щодо висвітлення діяльності Збройних Сил України в зоні АТО» – не відповідають закону і фактично наділяють державні організації правом втручатися у редакційну політику ЗМІ, а відтак – погіршують стан свободи слова в країні.
Крім того, запроваджена віднедавна практика видачі «прес-карт» від Міністерства оборони не полегшує, а ускладнює роботу журналістів. Прес-карти з невідомих причин можна отримати в Краматорську, але не в Києві. Якщо журналісту не потрібно до Краматорська, то виходить, що Міністерство оборони змушує його витрачати зайвий час на дорогу по потенційно небезпечній території.
Автори заяви звертають увагу, що частина 4-а статті 25-ї закону «Про інформацію» передбачає ПРАВО журналіста перебувати в зоні військових дій, надзвичайних ситуацій тощо, крім випадків, встановлених законом. Тим часом, жоден закон не передбачає обмежень щодо перебування журналістів в зоні антитерористичної операції і військових дій. Жоден закон не передбачає для працівників ЗМІ обов’язку, як це викладено у документах від СБУ і МО, «узгодження з прес-центром АТО порядку виконання редакційного завдання на даному об’єкті (або порядку пересування у зазначеному районі), а також не мусить узгоджувати «склад знімальної групи, з якою він пересувається».
Відповідно до частин 5-ї і 6-ї Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», журналіст має право перебувати у місцях воєнних конфліктів без жодних дозволів на підставі редакційного посвідчення, він не зобов’язаний проходити акредитацію, але зобов’язаний не поширювати певну інформацію, перелік якої визначений цим законом.
У заяві наголошується, що цей закон є СПЕЦІАЛЬНИМ, у його прикінцевих положеннях зазначено, що всі інші закони діють лише у частині, в якій не суперечать цьому закону. Тому акредитація від державних органів, так само, як і будь-яка інша, є лише додатковим підтвердженням статусу і має покладати додаткові обов’язки на Міністерство оборони, а не на журналіста.
Аналіз Юридичного бюро НМПУ і юристів НСЖУ засвідчує, що іще низка пунктів документів від СБУ та МО щодо роботи ЗМІ в зоні АТО суперечать чинному законодавству.
До того ж, документ із назвою «прес-карта» усюди в світі підтверджує, що дана особа є журналістом. Таке підтвердження надають редакції, журналістські професійні об’єднання, але аж ніяк не державні органи – це не входить до їхніх повноважень. Тож акредитаційний документ може називатися як завгодно, але не прес-картою.
Спілка журналістів і медіа-профспілка закликають СБУ і МО скасувати ці непродумані документи і висловлюють готовність разом з фахівцями МО і СБУ розробити такі положення та регулювання для роботи журналістів у зоні військових дій, які б, з одного боку, не суперечили чинному законодавству, а з іншого боку – убезпечували від поширення секретної інформації.
