«Репортери без кордонів» домагаються розслідування воєнних злочинів проти журналістів

«Репортери без кордонів» цілеспрямовано домагаються, щоб Рада Безпеки ООН передала питання про становище журналістів у Сирії та Іраку на розгляд Міжнародного кримінального суду. Медіаорганізація вимагає розслідувати військові злочини проти репортерів, скоєні у цих країнах.

Цього тижня «Репортери без кордонів» звернулися з листом до генерального секретаря ООН Пан Ґі Муна, а раніше –до постійного представництва Литви при ООН. У травні ця країна головуватиме у Раді Безпеки.

Організація нагадує у листах, що торік жертвами обезголовлення бойовиками «Ісламської держави в Іраку і Леванті» стали американські журналісти Джеймс Фоулі та Стівен Сотлофф. Радикальні ісламісти також викрали й публічно стратили іракського журналіста Рааду Мохамеда Аль-Азауї.

Ісламістське угруповання Jahbat Al-Nosra чинило напади на репортерів, особливо на співробітників сирійських проурядових ЗМІ та брало в полон закордонних журналістів, відзначає організація. У багатьох жорстоких акціях проти сирійських журналістів винні й урядові війська.

«Репортери без кордонів» обґрунтовують свою ініціативу ухваленою 2006 року Радою Безпеки ООН резолюцією №1738 щодо безпеки журналістів та двома попередніми резолюціями Генеральної Асамблеї ООН з проблеми безкарності за злочини проти журналістів.

«Щоб пролити світло на жахливі акції, які кояться щодо журналістів у воєнних зонах і віднадити воюючі сторони від їхнього продовження, Раді Безпеки ООН слід негайно передати питання про становище у Сирії та Іраку, де були скоєні військові злочини проти репортерів, на розгляд прокуророві Міжнародного кримінального суду», – зазначає генеральний секретар орагнізації Крістоф Делуар.

За його словами, відколи було ухвалено резолюцію №1738 країни-члени Ради Безпеки підтверджували своє бажання захистити безпеку журналістів. «Тепер їм слід продемонструвати що вони мають на увазі, ініціюючи на словах процес, мета якого – притягнути до правосуддя винуватців злочинів проти медійників. Якщо вони цього не зроблять, то доведуть своє лицемірство», – наголошує Делуар.

Міжнародний кримінальний суд – це правова інституція, що постійно дії з 2002 року. До його компетенції входить переслідування осіб, відповідальних за геноцид, воєнні злочини та злочини проти людяності. Суд не належить до офіційних структур ООН, однак може порушувати справи за поданням Ради Безпеки.

МФЖ вимагає звільнити журналіста-розслідувача Рєзніка

Міжнародна федерація журналістів (IFJ), Європейська федерація журналістів (EFJ) та їхня філія – Спілка журналістів Росії (СЖР) закликала звільнити російського репортера-розслідувача і блоґера Сергія Рєзніка, засудженого ще до 3 років ув’язнення, повідомляє сайт EFJ.

Це максимальне покарання, якого під час повторного розгляду його справи у Ростові-на-Дону вимагав прокурор. Ув’язнений у листопаді 2013-го Різнік, згідно з попереднім вироком, мав вийти на волю у травні цього року.

“Міністр закордонних справ Росії, – заявив президент МФЖ Джим Бумела (Jim Boumelha), – брав участь після нападу на Charlie Hebdo у паризькому марші на підтримку свободи слова. Натомість чимало журналістів у Росії позбавлені можливості інформувати громадськість”.

Віце-президент ЄФЖ Надія Ажгикіна (Nadezda Azhgikhina) відзначила, що вирок Рєзніку «може бути використаний для цензури стосовно інших журналістів». «Очевидно те, – сказала вона, що це – нова форма тиску на незалежних репортерів. Існує дуже важлива проблема для російської блоґосфери. Адже десятки журналістів публікують свої розслідування у блоґах, щоб уникнути цензури у медіа».

Представники міжнародної організації “Репортери без кордонів” (RSF) засудили вирок Сергію Рєзніку як вияв “затятого судового свавілля, мета якого – змусити замовкнути його критичний голос”.

Медіаорганізація наполягає на тому, щоб, зрештою, за касацією був проведений новий, справедливий процес стосовно журналіста, який «невтомно викривав корупцію місцевих еліт».

Сайт MediaSapiens відзначив, що RSF сприяла світовому розголосу справам Рєзніка та його колеги Олександра Толмамова із Ростова-на-Дону.

Координатор програми з Європи й Центральної Азії Комітету захисту журналістів (CPJ) Ніна Огнянова (Nina Ognianova) заявила: “Російських урядовців вочевидь не вдовольняє півторарічний тюремний строк Сергію Рєзніку. Вони вважать, що це достатньою мірою не залякало його та інших журналістів”.

Речниця КЗЖ закликала російську владу за апеляцією скасувати «дивний» вирок і відмовитися від переслідування журналіста за його критичні матеріали.

Нью-йоркська медійна організація розслідувала напад на Сергія Рєзніка.

22 січня суд у Ростові-на-Дону визнав ув’язненого Сергія Рєзніка винним у сфабрикованому звинуваченні та в образах поліцейського і заступника місцевого прокурора і подовжив йому термін покарання у виправній колонії.

Новий вирок включає заборону йому протягом двох років після відбуття терміну займатися журналістикою.

Сергій Рєзнік відомий своїми репортерським розслідуваннями діяльності ростовського губернатора Василя Голубєва та місцевих правоохоронних відомств.

Під час першого судового процесу у листопаді 2013 року йому було винесено вирок – півтора року позбавлення волі у колонії загального режиму. Рєзніку інкримінували звинувачення у використанні онлайн-блоґу LiveJournal для «публічних образ» голови комісії й члена арбітражного суду Ростовської області.

Аркадій Сидорук для «Телекритики»

Фото –  kavkaz-uzel.ru

Україна є однією із найнебезпечніших країн для журналістів, – звіт

Україна є однією із найнебезпечніших країн для журналістів, – звіт

“Репортери без кордонів” опублікували звіт про насильство щодо журналістів у 2014 році. Україна в ньому відзначилася негативно.

Про це йдеться у звіті, опублікованому на сайті міжнародної організації.

За даними “Репортерів без кордонів”, у 2014 році було вбито 66 журналістів. Таким чином, число вбивств журналістів за останнє десятиріччя сягнуло 720 осіб.

репортери

В Україні цього року було вбито 6 журналістів, у зв’язку з чим вона потрапила на третє місце в антирейтингу. До п’ятірки країн із найбільш негативними показниками увійшли також Сирія (15 убивств журналістів), Палестина (7), Ірак (4) та Лівія (4).

У тексті повідомлення також зазначається, що впродовж року 119 журналістів було викрадено, а 40 – і нині перебувають в полоні. Загальна кількість викрадень цього року зросла на 35% у порівнянні з попереднім.

Україна стала країною із найбільшою кількістю викрадень – 33. За нею розмістилися – Лівія (29), Сирія (27), Ірак (20) та Мексика (3). Відповідно, Донецька та Луганська області визнані одним із найбільш небезпечних регіонів, разом із територіями, підконтрольними ISIS у Сирії та Іраку, Східною Лівією, пакистанським Белуджистаном та колумбійським департаментом Антіокія.

За кількістю ув’язнених журналістів негативне перше місце отримав Китай (29), далі – Еритрея (28), Іран (19), Єгипет (16), Сирія (13). Загалом у світі перебувають в ув’язненні 178 медійників.

Щодо числа арештів журналістів, то Україна потрапила до антирейтингу, і навіть очолила його. За рік тут відбулося 47 затримань репортерів, далі у списку – Єгипет (46), Непал (45), Іран (45), Венесуела (34). Загалом у світі затримання журналістів були зафіксовані 853 рази.

За числом нападів на журналістів та залякувань, Україна також на найгіршій сходинці із 215 випадками. Далі у списку – Венесуела (134), Туреччина (117), Лівія (97), Китай (84). Загалом нападів чи погроз у 2014 році зазнали 1846 медійників.

У Європі створили інтернет-платформу щодо безпеки журналістів

Президент Міжнародної федерації журналістів (IFJ) Джим Бумела (Jim Bumelha) і президент Європейської федерації журналістів (EFJ) Могенс Блішер Бьєррегард (Mogens Blicher Bjerregard) підписали Меморандум про взаєморозуміння з Радою Європи про сприяння захисту журналістики та безпеці журналістів. Про це пише Аркадій Сидорук у “Телекритиці” з посиланням на сайт Міжнародної федерації журналістів.

Документ підписав і генеральний секретар Ради Європи Торбйорн Ягланд (Thorbjorn Jagland).

Церемонія відбулася цього тижня у Парижі на конференції, влаштованій спільно Парламентською асамблеєю Ради Європи (PACE) та верхньою палатою французького парламенту – Сенатом.

Меморандум підписали й ти інші неурядові організації – «Репортери без кордонів» (RSF), Article 19 та «Асоціація європейських журналістів» (AEJ).

Торбйорн Ягланд заявив: «Ця платформа – перший крок до того, щоб створити інструмент оперативнішого реагування та здійснення заходів для підвищення безпеки журналістів».

Джим Бумела сказав: «Політики нарешті відгукнулися на тривожні звернення репортерів, які зазнають нападів. Інформація, що надходить, свідчить про загрози, з якими вони зіштовхуються щоденно».

Керівник наймасовішої у світі журналістської організації вітав створення онлайн-платформи РЄ як «корисного доповнення до вже наявних засобів». Він пообіцяв співпрацювати у розвитку «важливого механізму швидкого реагування».

У конференції, інформує МФЖ, брали участь чимало політиків, представників академічних кіл і редакторівтаких видань, як Le Monde, BBC чи The Economist. Вони обговорювали шляхи вирішення проблеми допомоги журналістам, які наражаються на ризики та загрози.

У тексті меморандуму говориться, що Рада Європи бере на себе зобов’язання встановити, вести й технічно обслуговувати інтернет-платформу. Мета цього вебресурсу – сприяти збору, опрацюванню та розповсюдженню інформації, що викликає серйозну стурбованість з погляду свободи медіа й безпеки журналістів.

У Раді Європи нову платформу характеризують як «публічний простір», де її партнери зможуть публікувати дані, які перевірятимуть власноруч. Кожен з них нестиме відповідальність за контент. Рада Європи не розміщуватиме власних постів. Однак вона може оприлюднювати на онлайн платформі інформацію про дії, вжиті її органами у відповідь на порушення свободи преси та безпеки журналістів, що викликають тривогу.

Меморандум РЄ окреслює такі теми:

– Погрози щодо фізичних розправ та безпеці журналістів, медійникам, блоґерам, авторам, захисникам прав людини та іншим особам, які займаються комунікаціями у суспільних інтересах;

– Безкарність у цих справах;

– Погрози конфіденційності журналістським джерелам чи фізичними розправами й безпеці їхніх носіїв за співробітництво з репортерами, захисниками свободи медіа й прав людини та з організаціями;

– Погрози втручання у приватне життя журналістів;

– «Охолоджувальні ефекти» у медіа (chilling effects). Йдеться про судові залякування журналістів, зловживаючи законами про дифамацію, проти тероризму, про захист національної безпеки, проти хуліганських дій та екстремізму і про політичні залякування за розпалювання ненависті й підбурювання до насильства.

Інтернет-платформа, говориться у меморандумі, не є засобом моніторингу. Вона не дублюватиме і жодним чином не втручатиметься в роботу Європейського суду з прав людини, уповноваженого з прав людини та представника ОБСЄ з питань свободи преси.

На фінансування розробки онлайн- платформи, зокрема, дизайну й створення бази даних, асигнується 20 тисяч Євро. У подальшому її функціонування забезпечуватиметься за рахунок перерозподілу видатків РЄ та добровільних внесків держав-членів.

Основний штат співробітників, що працюватимуть повний робочий день, мінімальний – двоє фахівців.

Онлайн-платформу Ради Європи, відзначає МФЖ, вже задіяно. Це дасть змогу довіреним партнерам централізовано розміщувати на ній публічні сигнали тривоги (alerts) про журналістів, безпека чи робота яких опинилися під загрозою. У такий спосіб відкривається шлях до швидкого реагування з боку міжнародних організацій, які відстоюють дотримання стандартів свободи медіа, – Ради Європи, ОБСЄ та її представника з питань свободи преси, ЄС та ООН.

Онлайн-платформа Ради Європи відображатиме дії РЄ у відповідь на сигнали тривоги, а також регулярні звіти та зауваження зацікавлених держав-учасниць.

Ефективність роботи онлайн-платформи, говориться у меморандумі, буде визначено через рік випробувального терміну.

“Репортери без кордонів” засуджують створення Міністерства інформації України

“Репортери без кордонів” виступають категорично проти створення Міністерства Інформації, про що було нещодавно оголошено в Україні. Очікується, що парламент схвалить нову структуру найближчим часом, без проведення жодних консультацій із громадянським суспільством.

Верховна Рада України планує затвердити у вівторок, 2 грудня 2014, склад нового уряду. Тим не менше, серед запропонованих міністрів є новий портфель – Міністерство інформації. Створення цього інституту, метою якого є начебто протидія інформаційній війни з Росією, дивує журналістів і організації, які відстоюють свободу преси.

“Надання повноважень щодо “інформаційною політики ” в руки уряду буде суттєвим регресом та може прокласти шлях для серйозних зловживань,» – заяви Крістоф Делуар, генеральний секретар Репортерів без кордонів. «У демократичному суспільстві, регулювання засобів масової інформації є обов’язком самих ЗМІ, або, можливо, незалежного органу, але у жодному разі це не є функцією виконавчої влади. Створення Міністерства інформація є гіршою відповіддю на серйозні проблеми для української влади”, заявив Делуар.

“Репортери без кордонів” нагадують, що незалежність і свобода засобів масової інформації є найкращою зброєю проти пропаганди. Залучення журналістів до інформаційної війни, керованої державою, тільки підірве довіру громадян до національних засобів масової інформації. Ми закликаємо українські депутатів не підтримувати цей проект.