Анонс: 23 січня – група психологічної допомоги для журналістів

Медіа-профспілка і Спілка журналістів продовжують діяльність відповідно до напрямків роботи «Об’єднаного Центру допомоги журналістам».

Зокрема, кожної п’ятниці проводяться зустрічі групи психологічної допомоги для журналістів та для членів їхніх родин.

Група допомагає підтримувати рівновагу та впевненість, зрозуміти цінність і потрібність своєї роботи. Працюючи разом в групі, ми знаходимо точні і правильні слова, щоб висловити своє ставлення та почуття до ситуації та подій, в яких доводиться працювати та жити останнім часом.

Запрошуємо кожного, хто не байдужий та піклується про себе, своїх рідних, близьких та колег.

Зустрічі групи відбувається в Києві по п’ятницях з 18.30 до 20.00 у офісі Медіа-профспілки за адресою Хрещатик, 27, 2-й поверх, каб. 25.

Просимо попередньо повідомити про Ваш намір прийти на зустріч групи психологічної допомоги у медіа-профспілку за тел. 050 356 57 58 або електронною поштою sekretar@nmpu.org.ua

За додатковою інформацією можна також звернутися до Наталі Улько (консультант в кризових ситуаціях, психоаналітик) за тел. 050 383 75 93

Як не психувати на війні

У перші дні окупації Криму я опинився разом з двома колегами біля державної телекомпанії в Сімферополі, куди зайшли російські «зелені чоловічки». Ми стояли перед входом з камерами в руках. Раптом з-заду до нас підійшла жінка і почала кричати на тему «що ви тут робите і хто дозволив?».

Несподівано для себе я так заверещав на неї, що вона на кілька секунд оніміла. Правда, потім знову почала горлопанити.

Але я не про неї, а про себе. Я вже навчився контролювати свої емоції, зокрема, під час Майдану. Я там бачив усяке. Ви самі розумієте, що, коли реагувати бурхливо на кожен жахливий епізод, то можна збожеволіти. Тому з часом виробилася певна відстороненість від подій.

Але ж все це нікуди не дівається. Воно накопичується і врешті стається вибух на зразок того, що сталося зі мною в Криму.

Про це згадалося на тренінгу з безпеки від лондонського Інституту війни і миру, який організував Інститут розвитку регіональної преси. Він триває довше, ніж тренінг, який пропонує наш центр допомоги журналістам, відповідно там обговорюється більше тем.

Серед них – посттравматичний синдром. Журналісти, які бувають на війні, уже потім, уже вдома найрізноманітнішим чином реагують на те, що там побачили. Плачуть, не сплять, постійно розповідають про те, що там бачили і не можуть зупинитися.

Тренер дуже повно змалював це явище, але вихід запропонував лише один – зустрітися з кимось, хто теж був на війні, піти з ним на пиво і побалакати. Мені здається, що це, як мінімум, не єдиний прийом.

Для нас це актуальніше більше, ніж для будь-якої іншої країни, адже в нас журналісти не просто на війну їздять, але й велика кількість з них мусила виїхати зі своїх міст, адже там війна і є ризик, що їх переслідуватимуть за погляди. Думаю, що це не менша травма, ніж споглядати жахіття війни.

В Об’єднаному центрі допомоги журналістам допомогу надає досвідчений психолог Наталя Улько. Вона проводить свої сеанси по п’ятницях о 18:30. Деталі ви можете узнати у виконавчого секретаря медіа-профспілки Оксани Винничук. Телефон на сайті НМПУ.