Білозерська про журналістів та зброю
Журналіст порушує професійні стандарти, коли з надписом “Преса” бере у руки зброю, як це було у випадку з росіянином Михайлом Пореченковим. Проте є випадки, коли журналіст не порушує стандартів, коли бере у руки зброю (задля самозахисту, у тирі, на полюванні або навіть на військовій базі у мирний час або далеко від лінії фронту під час написання репортажу), пише у facebook Олена Білозерська, яка зараз воює у зоні АТО, а у мирний час займалася журналістикою. Якщо ж журналіст бере зброю у бойових умовах – він перетворюється на законну військову ціль.
“Журналіст на фронті недоторканий не у якості журналіста (є військові журналісти та медики, які знаходяться у складі військових підрозділів, носять форму та зброю та є законною ціллю для супротивника), а у якості ЦИВІЛЬНОГО. Свідомо стріляти по цивільному – військовий злочин. Йдеться про те, що у бою немає цивільних – лише комбатанти. Якщо ж якомусь цивільному необхідно знаходитися на полі бою (журналісту, медику з Червоного хреста й т.д.), то на ньому мають бути чіткі ознаки цивільного, що пояснюють, чому ця людина знаходиться тут – він журналіст чи медик (а не, припустимо, ворожій корегувальник)”, – пише Білозерська.
Вона також додає, що йдеться не про одяг чи конкретну людину, а про ФУНКЦІЇ, які виконує людина у даний конкретний час. Тобто з камерою може бути не професійний журналіст, або навіть військовий за фахом, який знаходиться у відпустці та вирішив деякий час зайнятися військовою журналістикою.
Якщо ж професійний журналіст взяв у руки зброю та бере участь у бойових діях, він вже не журналіст, а військовий.
“Солдат, який був до війни, припустимо, чоботарем, на фронті може використовувати свої вміння, ремонтуючи взуття товаришам. Так само й солдату, який був до війни журналістом, ніхто не забороняє знімати, писати та робити репортажі (з врахуванням збереження військової таємниці, звісно). В нього просто немає статусу цивільного та захисту, який надає цей статус. Він знаходиться у однаковому стані зі усіма іншими солдатами. Це мій випадок”, – пише Білозерська.