Тра 15, 2015 | Медіа-новини
13 травня відбулося чергове засідання робочої групи Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики з підготовки законопроекту щодо страхування професійної діяльності журналістів у зоні проведення антитерористичних операцій, бойових дій, надзвичайних ситуацій тощо.
Під час засідання учасники запропонували законопроект «Про внесення змін та доповнень до деяких законів України щодо захисту життя, здоров’я та працездатності журналістів». Законопроект пропонує:
1) пункт 1 частини першої статті 35 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» після слів «договору (контракту)» доповнити словами: «окрім осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) журналістами (код професії 2451.2) в засобах масової інформації у разі, якщо у відповідній колективній угоді між власником засобу масової інформації та колективом журналістів встановлено обов’язок власника засобу масової інформації щодо закупівлі страхових послуг із захисту майнових інтересів журналістів, пов’язаних із їх життям, здоров’ям та працездатністю»;
2) частину п’яту статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» після абзацу другого доповнити новим абзацом такого змісту: «Для засобів масової інформації сума єдиного внеску за застрахованих осіб, які є журналістами (код професії 2451.2) зменшується на суму внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності у разі, якщо у відповідній колективній угоді між власником засобу масової інформації та колективом журналістів встановлено обов’язок власника засобу масової інформації щодо закупівлі страхових послуг із захисту майнових інтересів журналістів, пов’язаних із їх життям, здоров’ям і працездатністю. Зменшення єдиного внеску відбувається з 1 січня року, який є наступним за роком укладання відповідної колективної угоди».
Даний законопроект є одним із варіантів новели, яку розробляє Комітет з питань свободи слова та інформаційної політики спільно з медіаекспертами і представниками страхового ринку. Мета новели – запропонувати механізм, який би зобов’язував ЗМІ страхувати журналістів, які виїжджають працювати у зону АТО.
Нагадаємо, більшість страховиків виступають за обов’язкове страхування всіх журналістів на невеликі суми з додатковим докуповуванням покриття для тих, хто їде в АТО. «Якщо страхувати тільки тих, хто виїжджає в АТО, то ці страховки будуть дорогими», – сказала генеральний директор асоціації «Страховий бізнес» Людмила Білошицька під час минулого засідання робочої групи.
Водночас заступник голови комітету Сергій Висоцький застеріг, що обов’язкове страхування всіх журналістів може зустріти спротив з боку великих медіакомпаній. «Якщо ми запропонуємо вводити загальне обов’язкове страхування журналістів, то законопроект не отримає достатньої підтримки. У крупних медіагруп є лобі в парламенті. Вони порахують, що це для них велика сума на цілу телекомпанію на рік – і законопроект не пройде», – сказав він.
З огляду на те, що поточна сесія Верховної Ради завершується у липні, а на проходження законопроекту потрібен як мінімум місяць, його ініціатори воліють підготувати документ до кінця травня.
Кві 10, 2015 | Медіа-новини
Пишучи з Донбасу, колеги мають свідомо шукати українські сили або принаймні настрої місцевого населення. В протилежному випадку ЗМІ підтримуватимуть високий градус негативного ставлення, який (ніде правди діти) панує зараз у значної кількості громадян по відношенню до мешканців Донеччини й Луганщини.
Взятися за перо, а точніше стукати по клаві компа мене змусила Наталя Лигачова. А саме її критична стаття на тему репортажів із Донбасу. Вона дорікає авторам «Нового времени» Максиму Бутченку й Павлу Добровольському за розповідь про те, що на Донбасі панують суцільні антиукраїнські настрої. При цьому висновок свій вони базують не на соціологічних опитуваннях або коментарях експертів, а на власних репортерських враженнях — що, на думку Лигачової, є необґрунтованим узагальненням. Також Лигачова вважає, що в подібних публікаціях мають бути представлені не лише думки та враження, а й відповіді на критику відповідних осіб тощо.
На сторінках «Телекритики» й у Фейсбуці вже навіть полеміка виникла. Думаю, вона відображає проблему: навіть у тій нашій журналістиці, яка прагне говорити правду, існує питання акцентів, або збалансованості подачі інформації.
Думаю, саме через незбалансованість інформації наше суспільство часто панікує, депресує й піддається настроям у дусі «всьо пропало».
Для вирішення цієї проблеми неможливо запропонувати якийсь універсальний рецепт. Кожному журналісту варто самому шукати підхід. Саме належна розстановка акцентів дасть можливість розповісти навіть гірку правду, але в той же час не заганятиме суспільство в депресію.
Ось кілька суб’єктивних вражень про регіон. Останній раз, коли я був там два тижні тому, я зустрівся з «Краматорськими бджілками» — це люди як із самого Краматорська, так і переселенці з окупованих територій. Вони плетуть маскувальні сітки для української армії.
Серед них є уродженки Росії, які переконують телефоном своїх російських родичів, що тут не все так, як показує їм телевізор. Вони просили: «Ви неодмінно напишіть, що на Донбасі не тільки вата».
В Маріуполі я познайомився з потужним проукраїнським (хоча чому «про»? Просто українським) рухом, який називається «Новий Маріуполь». Я радикально критично ставлюся до Донбасу. І цей радикалізм з’явився не сьогодні, а ще 2004 року, коли я непогано познайомився з регіоном і його звичаями. Вважаю, що туди Росія завела війська саме тому, що там їх чекали. Але в той же час я знаю, що там достатньо й українських сил.
Та повернімося до вищезгаданих акцентів, або ж збалансованості інформації з Донбасу: думаю, що, пишучи звідти, колеги мають свідомо шукати українські сили або принаймні настрої місцевого населення. Робити це навіть тоді, коли суб’єктивно журналісту здається, що там усі поспіль ненавидять Україну.
В протилежному випадку засоби масової інформації підтримуватимуть високий градус негативного ставлення, який (ніде правди діти) панує в значної кількості громадян по відношенню до донбасівців. Мовляв, усі вони там такі.
І тоді Максиму Бутченку, який часто у Фейсбуці переживає за своїх донбаських земляків, не варто нарікати на те, що значна частина українців із неокупованих територій вітає скасування пенсій для тих, хто живе під окупацією. Таке скасування, до речі, є відвертим порушенням прав людини.
Я неодноразово зустрічав мешканців регіону, які воюють на боці України. Про них теж треба розповідати, щоб не складалося враження, що весь Донбас пішов у терористи.
Ось мій маленький приклад. Будучи в батальйоні «Айдар», я дізнався про страшний факт: один боєць п’яним убив іншого. Дізнався також деякі інші вельми неприємні факти про життя цього підрозділу. В мирний час я б не вагаючись про це розповів би. Але зараз війна. В суспільній свідомості склався образ добровольця як звитяжного й безкорисливого захисника вітчизни. Він допомагав суспільству, не втрачати надії на перемогу. Водночас таких фактів не можна замовчувати. В кінцевому підсумку я вирішив написати «Суб’єктивний репортаж про те, про що мовчати не можна». Якщо спрощувати, то в ньому наголос ставився на тому, що айдарівці герої, але в батальйону є й тіньовий бік.
Цей мій досвід не є універсальним. Я нікому його не нав’язую. Думаю, що кожен журналіст мусить сам шукати належний спосіб подачі матеріалу за принципом «не зашкодь».
Втім, питання належних акцентів стосується не лише окремих статей, а й загальних принципів подачі інформації. Кілька разів зауважував, як ЗМІ у топ ставлять новину про поразку української армії. Водночас новина про її перемогу на іншій ділянці фронту цього ж дня йде у звичайній стрічці. Причому події ці приблизно однакового рівня. Мабуть, не варто пояснювати, що пріоритетність поразки над перемогою навряд чи поліпшить настрій читачеві і змусить його зберігати оптимістичний дух.
У мене якось на ФБ виникла полеміка з шеф-редактором «Української правди» Оленою Притулою. Видання поставило в топ новину про обурення відомого волонтера й радника Президента Юрія Бирюкова. Притула написала мені, що рішення ухвалював хтось із редакторів. На її думку, воно неоднозначне, але має право на життя. Мовляв, треба, щоб дурість кожного помітна була.
Може, дурість і була помітна, але та заява, яка мала небагато відношення до дійсності, протиставляла регіони України один одному, сприяла панічним настроям і створювала враження, що мобілізація ледь не зірвалася.
Якщо редакції так уже заманулося чиюсь дурість показати, то, мабуть, варто дати альтернативний погляд. Інакше для деяких читачів заява від радника Президента видавалася як істина — все-таки посадова особа висловилася.
Війна застала нас зненацька. Вся країна, в тому числі й журналістський цех, не були готові до неї ні психологічно, ні організаційно. Перелаштовуватися довелося буквально на ходу.
Нам досі не вдалося зробити цього належним чином. Колеги, на жаль, часто гонять із Донбасу порожняк. Тобто інформацію, яка є або неперевіреною, або незбалансованою. Будемо сподіватися, що ми таки навчимося якісно збагачувати видобуду породу.
Бер 20, 2015 | Медіа-новини
Тіло військового журналіста капітана-лейтенанта Дмитра Лабуткіна було знайдено у Дніпропетровському морзі. Про це пише газета “Флот України”.
“Офіцер, патріот, справжній громадянин своєї країни, він загинув під час боїв в Дебальцевому”, – пише його товариш капітан-лейтенант Віталій Панчишин.
Раніше у відеосюжетах сепаратистів були показані документи Дмитра, але остаточного підтвердження інформації про його загибель не було. Рідні й близькі сподівалися на краще.
Дмитро був репортером на військовому телебаченні “Бриз” у Севастополі. Під час окупації Криму росіянами не зрадив Україну та виїхав разом із сім’єю до Одеси.
Комітет Незалежної медіа-профспілки України висловлює співчуття рідним та близьким загиблого.
Бер 19, 2015 | Медіа-новини
ППО «Волинська незалежна медіа-профспілка» звертається до всіх небайдужих із проханням допомогти.
Ще вчора наш колега- журналіст, головний редактор газети, а вже сьогодні військовий Андрій Лев просить допомогти розвідникам 14-ї ОМБР ( колишня 51 ОМБР) військової частини В0259, що в місті Володимирі-Волинському Волинської області. Він разом із майже сотнею хлопців через кілька днів їдуть в зону проведення АТО.
Щоб захисники України могли зберегти життя особового складу частини та якісно виконувати розвідувальні дії, розвідроту частини потрібно укомплектувати.
Військовослужбовець Андрій Лев збирає кошти на потреби розвідників. Воякам зараз потрібні:
- Тактичні окуляри, тактичні рукавиці, тактичні рюкзаки, «Кемелбеки» )
- Рації з гарнітурою
- Розгрузки
- Тепловізор
- Прибори нічного бачення
- Вологі серветки, енергетичні батончики, кава, чай, цигарки.
Контакти: Військовослужбовець Лев Андрій Миколайович – 0637304553, 0687733078
Картка ПриватБанку для збору коштів 4149-4978-3453-2105 ( Член НМПУ Ватащук Мирослав Васильович )
**
Фото Reuters
Лют 28, 2015 | Медіа-новини
Фотокори, оператори, кореспонденти можуть стати прес-офіцерами підрозділів війська, пише Міноборони на своїй сторінці у Фейсбуці.
“Під час служби ви матимете можливість працювати за своєю основною спеціальністю, чим, на наше переконання, принесете ще більшу користь Батьківщині та суспільству”, – йдеться у оголошенні.
Якщо ви маєте звання офіцера запасу й отримали повістку, або ж добровольцем пішли до військкомату, чекаємо на ваше резюме та посилання на приклади робіт: cvmodu@ukr.net
Кількість місць обмежена, тому відбір буде проводитися на конкурсній основі.
