У зв’язку з підсиленням тиску на журналістів з боку співробітників міліції, журналісти повинні підвищувати свій рівень обізнаності щодо особливостей нового кримінально-процесуального кодексу. У зв’язку з тим, що норми кримінального права є «обоюдогострою» зброєю, яка може бути використана як на благо суспільства так і як інструмент тиску на працівників ЗМІ, – то журналістам просто необхідно володіти певними правовими знаннями, які б дозволили їм правильно вести себе в екстремальних ситуаціях, знати свої права та вміти оскаржувати незаконні дії співробітників міліції, прокуратури, суду.
Протягом 2012 – 2013 року, з’явились нові форми тиску на журналістів, такі як:
1. Проведення незаконних обшуків житла журналістів.
12.07.2013 р. співробітниками Житомирського обласного управління міліції проведено обшук у журналіста Анатолія Лазаренко, який висвітлює тему рейдерського захоплення Коростинецького щебзаводу. У нього вилучено документи які стосуються його професійної діяльності, професійну техніку (фотоапарат, ноутбук, флешку);
2. Порушення проти журналістів кримінального провадження.
У листопаді 2012 року, за заявою першого віце-прем’єра АР Крим Павла Бурлакова, прокуратурою порушено кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.182 КК України (порушення недоторканості приватного життя) проти журналістів інтернет-видання «Аргументы Недели – Крым» Ганни Андрієвської та Заіра Акадирова. Після оскарження Незалежною медіа-профспілкою дій прокуратури АР Крим до Генеральної прокуратури України, кримінальне провадження закрито у зв’язку з відсутністю складу злочину.
Затримання у Врадієвці журналістів LB.ua, ТВі, 1+1 та порушення проти них кримінального провадження за ознаками злочину передбаченого ч.1 ст.182 КК України
08 грудня 2012 року, проти опозиційного Луганського журналіста Юрія Гукова, Алчевським відділом міліції порушено незаконне кримінальне провадження за ознаками злочину передбаченого ч.1 ст.296 КК України (хуліганські дії). Журналіста звинувачують у тому, що 28.09.12 року в Алчевську у проміжку між 21-ю та 23-ю годиною вечора він побив неповнолітнього. Але ж саме у цей час Ю. Гуков знаходився зовсім у іншому місті (м. Красний Луч), де до 22-ї години вечора проводив засідання окружної виборчої комісії у присутності СІМНАДЦЯТИ (!) членів окружної комісії, і це не рахуючи присутніх на комісії кандидатів у народні депутати України, їх довірених осіб, представників політичних партій та блоків у Верховній Раді, працівників Краснолуцького міськвиконкому відповідальних за проведення виборів у 108-му виборчому окрузі, журналістів, спостерігачів та представників громадських організацій. Усього на засіданні комісії були присутні більш ніж СОРОК (!) осіб, прізвища більшості яких занесені до протоколу засідання комісії і які можуть підтвердити його алібі.
3. Застосування фізичної сили до журналістів та незаконні затримання.
У червні 2012 року, у м. Донецьк до журналіста Максима Кас’янова було застосовано фізичну силу з боку співробітників податкової міліції. У райвідділі міліції, куди було доставлено журналіста, слідчий прокуратури шляхом морального тиску вимагав від Кас’янова явки з повинною про те, що він здійснював замах на губернатора Донецької області.
I Рекомендації щодо поводження журналістів під час обшуку та виїмки
Підстави та порядок проведення обшуку визначаються ст.ст. 234 – 236 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.234 КПК України обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
Обшук проводиться лише за наявності ухвали слідчого судді (ч.2 ст.234 КПК України). Теж саме стосується й виїмки (вилучення певних документів або/та речей).
Таким чином, для того, щоб обшук вважався законним, він повинен бути спрямований на виявлення фактів вчинення злочину, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке здобуте у результаті вчинення злочину. Наприклад у ситуації з коростенецьким журналістом Анатолієм Лазаренком, обшук, не дивлячись на наявність ухвали слідчого судді, не може вважатися законним. Оскільки А.Лазаренко, висвітлюючи господарський конфлікт навколо Коростенецького щебзаводу, який представляє значний суспільний інтерес, не вчиняв жодного кримінального проступку, і у нього не могло бути знарядь або майна, здобутого у результаті вчинення кримінального правопорушення. Крім того, відповідно до ст. 10 Європейської конвенції захисту прав та основоположних свобод людини – рішення Європейського суду з прав людини по справі Гудвін проти Великобританії, та Ромен і Шміт проти Люксембургу, за журналістами закріплено право не розголошувати свої джерела інформації.
Наприклад, у справі Ромен і Шміт проти Люксембургу Європейський суд встановив порушення ст.10 Конвенції. У цій справі влада Люксембургу намагалася виявити особу, яка повідомила, що одного з міністрів було притягнуто до відповідальності за несплату податків. Для цього у помешканні журналіста та його адвоката було проведено декілька санкціонованих національним судом обшуків. Європейський суд розцінив ці обшуки як порушення ст.10, зокрема як порушення права журналіста на захист джерел інформації.
Слід зазначити, що національне законодавство, ст. 9 КПК України, зазначають, що вітчизняне кримінально-процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Крім того, п.1 ч.1 ст.162 КПК України до охоронюваної законом таємниці відносить інформацію, яка є у володінні журналіста чи засобу масової інформації.
Відповідно до ч. 5 ст. 234 КПК України, Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про обшук, якщо прокурор, слідчий не доведе наявність достатніх підстав вважати, що:1) було вчинено кримінальне правопорушення; 2) що відшукувані речі і документи мають значення для досудового розслідування; 3) що відомості, які містяться у відшукуваних речах і документах, можуть бути доказами під час судового розгляду; 4) що відшукувані речі, документи або особи знаходяться у зазначеному в клопотанні житлі чи іншому володінні особи. Тобто, якщо у клопотанні слідчого зазначено, що обшук проводиться з метою вилучення у особи, яка є журналістом документів, які стосуються його професійної діяльності, навіть якщо вони й свідчать про якійсь злочин, то слідчий суддя зобов’язаний відмовити у задоволенні клопотання слідчого, прокурора про проведення обшуку. Так як докази, зібранні під час такого обшуку є недопустимими, тобто такими, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, і, відповідно, не можуть бути використані в процесі судового розгляду справи (ст. 87, ч.2 ст.89 КПК України). Таким чином, дії слідчого судді та слідчого Житомирського управління міліції, які провели обшук у помешканні А.Лазаренко є незаконними.
Згідно ч.ч.2,3 ст.235 КПК України, Ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи повинна відповідати загальним вимогам до судових рішень, передбачених цим Кодексом, а також містити відомості про: 1) строк дії ухвали, який не може перевищувати одного місяця з дня постановлення ухвали; 2) прокурора, слідчого, який подав клопотання про обшук; 3) положення закону, на підставі якого постановлюється ухвала; 4) житло чи інше володіння особи або частину житла чи іншого володіння особи, які мають бути піддані обшуку; 5) особу, якій належить житло чи інше володіння, та особу, у фактичному володінні якої воно знаходиться; 6) речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук.
Виготовляються дві копії ухвали, які чітко позначаються як копії.
Тобто при проведенні обшуку, співробітник міліції повинен надати копію ухвали суду. Необхідно обов’язково перевірити чи не «прострочена» вона (не більше місяця з дня винесення – п.1 ч.1 ст.235 КПК України), чи відповідає місце обшуку адресі, зазначеній в ухвалі суду, чи вірно зазначено прізвище, ім’я по батькові особи, у якої повинен проводитись обшук. Якщо в ухвалі суду зазначена інша адреса місця проведення обшуку, або невірно зазначено прізвище, ім’я по батькові особи у якої повинен проводитись обшук, то співробітники міліції не мають права проводити слідчі дії.
Якщо до вас завітала міліція і намагається провести обшук, обов’язково викликайте захисника. Слід зазначити, що навіть якщо ви маєте статус свідка, ви маєте право користуватись правовою допомогою. При цьому захисником ваших прав може бути як адвокат, так і будь який юрист. Навіть якщо він не має свідоцтва на право на заняття адвокатською діяльністю. Не допуск захисником юриста – «не адвоката» є порушенням вашого конституційного права на вільний вибір захисника своїх прав (ч.1 ст.59 Конституції України, Рішення Конституційного суду України від 16 листопада 2000 р. справа N 1-17/2000 за конституційним зверненням громадянина Солдатова Геннадія Івановича щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України, статті 44 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 268, 271 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про право вільного вибору захисника). Також слід запросити колег журналістів. Для забезпечення об’єктивної фіксації бажано на відео зафіксувати процес обшуку. Відповідно до ч.3 ст. 236 КПК України, слідчий може заборонити вам зйомку лише тоді, коли ви заважаєте проведенню обшуку. Якщо під час проведення слідчої дії ви ні у що не втручаєтесь, а просто фіксуєте події, то будь яке втручання з боку міліції, спрямоване на те, щоб перешкодити відео фіксації подій, є перешкоджанням законній професійній діяльності журналіста і кваліфікуються як злочин передбачений ч.2 ст.171 КК України (перешкоджання законній журналістській діяльності вчинене посадовою особою).
При обшуці слідчий, прокурор має право оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. (ч.7 ст.236 КПК України). Нагадаємо, що речі і документи, які пов’язані з журналістською діяльністю, не мають відношення до кримінального провадження та їх вилучення є незаконним (ст.ст.9, 162 КПК України, ст.10 Європейської конвенції).
Особи, у присутності яких здійснюється обшук, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу обшуку (ч.8 ст.236 КПК України). Тобто, якщо ви не згодні з діями слідчого, вимагайте занесення ваших зауважень до протоколу обшуку. Потім це буде підставою для оскарження дій слідчого.
На жаль, чинний КПК України не передбачає права безпосереднього оскарження ухвали слідчого судді про проведення обшуку. Однак, під час попереднього розгляду справи в суді, суддя зобов’язаний буде дати оцінку вашим скаргам на дії слідчого та слідчого судді під час проведення досудового слідства. І в разі виявлення порушень закону, обов’язком суду є винесення окремої ухвали, якою він звертає увагу прокурора відповідного рівня на допущені слідчим, прокурором порушення .
II Оскарження дій слідчого, прокурора.
Слід зазначити, що з прийняттям нового кримінально-процесуального кодексу України, прокуратура позбавлена слідчих функцій. І більшість справ, які раніше розслідувались слідчими прокуратури (в тому числі ст.171 КК України – перешкоджання законній професійній діяльності журналіста), зараз є підслідними слідчим органам внутрішніх справ (ст. 216 КПК України). В той же час, на прокуратуру покладена функція процесуального керівництва досудовим слідством та підтримання державного обвинувачення в суді.
Відповідно до ч.1 ст.24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Повноваження прокурора у кримінальному процесі досить великі, зокрема до його компетенції належить право порушувати кримінальне провадження, визначати слідчого, який буде здійснювати досудове розслідування, погодження клопотання слідчого про проведення обшуку, погодження подання слідчого до слідчого судді про обрання запобіжного заходу, скасування незаконних постанов слідчого та органу досудового слідства (ч.2 ст. 36 КПК України).
Наприклад, за заявою НМПУ до Генеральної прокуратури України про підробку результатів голосування під час прийняття Южноукраїнською міською радою рішення про звільнення директора комунального телеканалу Ірини Головченко, прокуратурою порушено кримінальне провадження. Досудове слідство доручено Южноукраїнському відділу міліції. Також за заявою НМПУ до Генеральної прокуратури України було закрито кримінальне провадження, порушене проти Кримських журналістів Ганни Андрієвської та Заїра Акадирова.
Особливу увагу слід звернути на порядок та терміни оскарження постанови про закриття кримінального провадження. Закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового слідства. (ст.284 КПК України). Копія постанови слідчого про закриття кримінального провадження надсилається заявнику, потерпілому, прокурору. Прокурор протягом двадцяти днів з моменту отримання копії постанови має право її скасувати у зв’язку з незаконністю чи необґрунтованістю. Постанова слідчого про закриття кримінального провадження також може бути скасована прокурором за скаргою заявника, потерпілого, якщо така скарга подана протягом десяти днів з моменту отримання заявником, потерпілим копії постанови. Копія постанови прокурора про закриття кримінального провадження надсилається заявнику, потерпілому, його представнику, підозрюваному, захиснику (ч.5 ст. 284 КПК України).
Наприклад, у справі по нападу на журналістів ІА «Таврія ньюс» Олександра Тарасова та Валерія Миронюка, після оскарження НМПУ до Генеральної прокуратури України незаконної постанови слідчого міліції про закриття кримінального провадження, 16 квітня 2013 постанова була скасована прокуратурою Херсонської області.
Дії слідчого, прокурора під час досудового слідства можуть бути також оскарженні слідчому судді за місцем знаходження органу досудового слідства, прокурора (ст.303 КПК України). На досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора:
1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов’язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, – заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна;
2) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування – потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником;
3) рішення слідчого про закриття кримінального провадження – заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;
4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження – заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником;
5) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим – особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;
6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки – особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;
7) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій – особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;
8) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, – підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником.
2. Скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314 – 316 цього Кодексу.
Наприклад, повторна постанова слідчого Комсомольського ВМ ХМВ УМВС України в Херсонській області про закриття кримінального провадження по нападу 13.03.2012 р. на журналістів ІА «Таврія ньюс» Олександра Тарасова та Валерія Миронюка, була оскаржена до слідчого судді. 30.05.2013 року, Апеляційний суд Херсонської області постанову про закриття кримінального провадження скасував.
III Перешкоджання законній професійній діяльності журналіста
Стаття 171 Кримінального кодексу України Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів:
1. Умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналістів – карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.
2. Переслідування журналіста за виконання професійних обов’язків, за критику, здійснюване службовою особою або групою осіб за попередньою змовою, – карається штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням права обіймати певні посади на строк до трьох років.
Об’єктом злочину є встановлений порядок здійснення законної професійної діяльності журналістів, який забезпечує конституційне право громадян на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію, необхідну їм для реалізації ними своїх прав, свобод та законних інтересів (ст. 34 Конституції України).
Професійним журналістом, є творчий працівник, який як учасник інформаційних відносин професійно збирає, одержує, створює і займається підготовкою інформації для засобу масової інформації та діє на підставі трудових чи інших договірних відносин з його редакцією або займається такою діяльністю за її уповноваженням. Належність журналіста до засобу масової інформації підтверджується журналістським посвідченням чи іншим документом виданим ЗМІ (ч.ч.1,2 ст.24 ЗУ «Про друковані засоби масової інформації пресу в Україні», ч.ч.1,2 ст.21 ЗУ «Про інформаційні агентства», ст.1 ЗУ «Про телебачення і радіомовлення ). Свою професійну діяльність він може здійснювати в інтересах інформаційного агентства, будь-якого друкованого (газети, журнали, бюлетені тощо і разові видання з визначеним тиражем) або аудіовізуального (радіомовлення, телебачення, кіно, звукозапис, відеозапис тощо) засобу масової інформації.
Об’єктивна сторона цього злочину полягає у діях, які перешкоджають законній професійній діяльності як окремого журналіста (журналістів), так і засобу масової інформації, і можуть мати дві форми: 1) перешкоджання законній діяльності журналістів (ч. 1 ст. 171 ); 2) переслідування журналіста за виконання професійних обов’язків або за критику (ч. 2 ст. 171).
Законною є така діяльність журналістів, яка спрямована на реалізацію ними своїх повноважень у інформаційній сфері і здійснюється засобами та в порядку, передбачених законом.
Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів – це протиправне створення перепон, обмежень, заборон щодо одержання, використання, поширення та зберігання інформації окремим журналістом (журналістами) чи засобом масової інформації.
Воно може виразитись у фізичному нападі з метою не допустити фотографування, відео зйомку, вчинення дій спрямованих на примушування до поширення певної інформації або відмові в її поширенні, здійсненні цензури, незаконному вилученні тиражу друкованої продукції, знятті передачі з ефіру, недопущенні журналіста до участі у прес-конференції, безпідставній відмові в акредитації засобу масової інформації чи окремому журналістові, позбавленні журналіста чи засіб масової інформації можливості скористатися переважним правом на одержання інформації, необгрунтованій відмові у задоволенні запиту щодо доступу до офіційних документів або наданні письмової чи усної інформації, порушенні права власності на інформацію, навмисному приховуванні інформації, безпідставній відмові від поширення певної інформації тощо.
Таке перешкоджання може здійснюватися шляхом погроз, застосування фізичного насильства, обману, шантажу, пошкодження’ чи знищення майна, підкупу тощо.
Якщо перешкоджання здійснювалось шляхом погрози вбивством або знищення майна, застосування фізичного насильства, знищення або пошкодження майна, підкупу службової особи, вчинене за наявності підстав, слід додатково кваліфікувати зокрема за ст.ст. 121, 122, 125, 127, 129, 194-196, 369.
Переслідування може полягати у фізичному чи психічному впливі на журналіста, його рідних чи близьких, знищенні або пошкодженні його майна, обмеженні або позбавленні його прав чи законних інтересів (позбавлення премії, істотне зменшення розміру гонорару, звільнення з роботи чи переведення на іншу роботу, відмова оприлюднювати підготовлені ним матеріали). Необхідною ознакою таких дій для кваліфікації їх за ч. 2 ст. 171 є причинна обумовленість такого переслідування виконанням журналістом професійних обов’язків або його критикою фізичних (не обов’язково самого винного) чи юридичних осіб.
Обов’язковою умовою кваліфікації переслідування журналіста за виконання професійних обов’язків чи критику за ч. 2 ст. 171 є вчинення таких дій службовою особою або групою осіб за попередньою змовою.
Злочин вважається закінченим з моменту вчинення відповідних дій, передбачених ст. 171 КК України.