Незалежна медіа-профспілка України висловлює стурбованість рішенням суду про утримання під вартою протягом 60-ти діб івано-франківського журналіста Руслана Коцаби, якому висунуто звинувачення у державній зраді і перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України. При цьому журналістська профспілка усвідомлює, що пан Коцаба дуже часто переступав межу між професійною діяльністю і політичною активністю.
Свідомо чи ні, він озвучував тези російської пропаганди, які в багатьох випадках базуються на неправдивій інформації. Вільно чи невільно він сприяв створенню потрібної Кремлю картинки, яка має мало спільного з дійсністю. Його заклик ігнорувати мобілізацію до війська вписується в цілу інформаційну кампанію, яка має явно організований і скоординований характер.
НМПУ вважає, що взяття під варту Руслан Коцаби з формальними ознаками було правомірним. Адже ч.5 ст.176 КПК України передбачає, що запобіжні заходи у вигляді особистого зобов’язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються за тими статтями, за якими звинувачується Руслан Коцаба. Отож, застосувати іншу норму, ніж взяття під варту було неможливо.
І все ж дії силовиків і суду викликають ряд запитань. Звернення Руслана Коцаби через ютуб, його виступи на ряді російських телеканалів містили заклики проти мобілізації. Їх можна оцінити як участь в певній інформаційній кампанії.
Однак, обгрунтування підозри у державній зраді і перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України не містить у собі доказів, отримання Коцабою завдань на проведення інформаціно-підривної діяльності в Україні, наявність в його діях умислу на завдання шкоди інформаційній безпеці України. Тобто підозра не містить у собі суб’єктивної сторони складу злочину – вини у формі умислу, а відповідно діяння не містить у собі складу злочину за статтею «Державна зрада».
Не представлені й докази наявності причинно-наслідкового зв’язку між висловлюваннями Коцаби та ухиленням громадян від мобілізації.
Відповідно до ч.1 ст.34 Конституції України Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Європейський суд з прав людини, у своїх рішеннях щодо порушення державами-відповідачами ст.10 Європейської конвенції захисту прав та основоположних свобод людини зазначав, що «Свобода вираження поглядів складає одну із найголовніших основ демократичного суспільства і одне із найголовніших умов розвитку суспільства (див. рішення Лінгенс проти Австрії). Із врахуванням п.2 ст.10 Конвенції , вона поширюється не лише на інформацію та ідеї, які сприятливо сприймаються, або вважаються не шкідливими або нейтральними, але й на такі, котрі ображають, шокують або викликають занепокоєння (див.рішення по справі «Бладет Тромсе та Стенсон проти Норвегії»).
Попри всю неоднозначність діяльності Русала Коцаби притянення його до кримінальної відповідальності створює прецедент коли кожного журналіста або громадського діяча за висловлювання, які суперечать офіційній позиції органів державної влади, буде звинувачено у державній зраді.
Медіа-профспілка вважає: або мають бути надані грунтовніші докази вини Руслана Коцаби, або кримінальне провадження за обвинуваченням саме у державній зраді та перешкоджанню законній діяльності збройних сил України має бути припинено за відсутністю складу злочину.