20 грудня відбудеться звітно-виборна конференція київської організації Незалежної медіа-профспілки. Мені досі складно розділяти ці два утворення, оскільки саме з київської організації почалася моя профспілкова кар’єра))) .
Тоді між керівництвом всеукраїнської організації регіональними організаціями відбувалося жорстке протистояння. Всі мали обмежені ресурси. Сьогодні це протистояння подолано. Ми обважніли. З’явилися нові можливості.
Якщо коротко. У нас працює юридичне бюро, яке допомагає журналістам вирішувати трудові спори. Майдан і подальша війна створила нові виклики. Ясна річ, що ми не були готові до війни. Ми за сприяння Міжнародної федерації журналістів підготували шість тренерів, які навчають працювати в гарячих точках.
За сприяння української діаспори в Чікаго змогли створити невеликий банк захисної амуніції. Тепер журналісти, які відправлятимуться на війну, зможуть отримувати захисне спорядження з умовою повернення.
Разом зі спілкою журналістів створили єдиний допомоговий центр. Журналісти, які постра ждали на Майдані, яким було знищено або пошкоджено апаратуру, отримали матеріальну компенсацію, бодай часткову.
Журналісти, які змушені були виїхати з Криму і Донбасу, також отримали певну матеріальну допомогу. У створенні фонду допомогли закордонні (насамперед польська) і міжнародні журналістські організації.
Можна називати й інші напрямки. Їх треба розвивати.
Але просто наявність напрямків – це мало для масової організації. Бо в цьому випадку вона нічим не відрізняється від юридичної або іншої бізнесової контори, яка надає ті чи інші послуги.
Для масової організації потрібне спілкування, зв’язки, комунікації між членами цієї організації. Щоб вони були не лише формальними членами, які мають квіток НМПУ, але і відчувати емоційний або, якщо хочете духовний зв’язок з організацією.
Думаю, що кандидат на посаду голови київської організації має запропонувати програму, яка б була спрямована саме на це. Ну а які це будуть заходи? Це вже залежить від його фантазії і від нашої з вами волі.