На медіа-тусовці Миколаєва у ФБ відбувається дискусія. Є люди, які ставлять під сумнів тезу, що журналісти не мають бути на місці подій в камуфляжі. На прохання члена медіа-профспілки з того міста Тетяни Локацької я виклав деякі міркування з цього приводу:
Кілька днів тому журналісти з громадського ТБ Кременчука супроводжували активістів на передову, де останні передавали гуманітарну допомогу армії. Журналісти одягнули на себе камуфляж. Журналістів не пропустили наші військові на блок-посту.
Якщо журналіст одягає камуфляж, то він автоматично стає мішенню для військових. Адже коли військовий веде вогонь, то в нього нема часу розбиратися цивільний це в камуфляжі, чи військовий. Камуфляж – значить ворог. Підвищується ризик отримати кулю в лоб.
Звісно, цивільних на цій війні терористи теж не шкодують. Але це побічний ефект від війни. Та все ж головний ворог – військові. І коли терористу доведеться вибирати, в кого стріляти під час бою, то він, певна річ, вибере військового.
Якщо журналіста в камуфляжі захоплюють в полон, то перезапалені російською пропагандою мізки терористів стопроцентно сприймають його як шпигуна Правого сектору. Тобто цивільних вони теж так сприймають, але принаймні їх можна переконати, що це не так. В камуфляжі це зробити буде значно важче.
Я висвітлюю події на війні. Я в більшості випадків не супроводжую армію. Дію самостійно. Але коли бував разом з іншими журналістами біля армії, то ЖОДНОГО журналіста не бачив у камуфляжі.
Вищенаписане – не мої фантазії, а міжнародні правила, які, як і військові статути, написані кров’ю. Якщо комусь хочеться ці правила спростувати – це його вибір. Але в такому випадку не ображайтеся, якщо куля знайде вас першим.
Додам ще: існує Женевська конвенція, яка регулює стосунки на війні. Це міжнародні закони, які охороняють журналістів. Згідно з цими правилами, журналіст не має права брати зброю. Якщо він бере зброю, то перетворюється на сторону конфлікту. Якщо його вб’ють без зброї в руках, то Конвенція вважає, що це вбивство і убивця може бути покараний.
Якщо його вб’ють як людину зі зброєю, то це вважатиметься вбивство комбатанта, тобто учасника бойових дій і це не вважатиметься злочином. Крім того, журналіст. який бере до рук зброю, дискредитує професію. Він дає підстави говорити, що журналісти є учасниками конфлікту на боці однієї зі сторін і відповідно змінює ставлення до журналістів з боку учасників конфлікту. Журналістів тоді сприймають як таких, яких можна вбивати.
На останок: розумні люди вчаться на чужих помилках. Нерозумні – на своїх. Але на війні своя помилка може бути останньою.
Натхнення і успіхів.