Незалежна медіа-профспілка України обурена заявами щодо “справи Олега Сенцова”, які пролунали в ефірі телеканалу “112

Незалежна медіа-профспілка України обурена заявами щодо “справи Олега Сенцова”, які пролунали в ефірі телеканалу “112.Україна” 7 червня 2018 року.

(відео: https://www.youtube.com/watch?time_continue=1&v=GqZqImmN3Ps).

Окрім того, що народний депутат України Євген Мураєв дозволив собі назвати українського політв’язня терористом, звертаємо увагу на те, що під час цього ефіру ведуча Тетяна Хмельницька розповсюдила інформацію, яка не відповідає дійсності та відверто маніпулювала фактами.

Сумніви щодо того, що Олег Сенцов незаконно засуджений у Росії, нардеп Мураєв грунтує на показах, які дали проти українського режисера інші фігуранти справи, зокрема кримчанин Геннадій Афанасьєв — один з чотирьох затриманих співробітниками ФСБ в Криму у травні 2014 року разом з Сенцовим.

Розпитуючи нардепа про Сенцова, телеведуча Тетяна Хмельницька заявила, що Геннадій Афанасьєв відмовився від своїх свідчень вже після того, як повернувся до України і підкреслила, що протокол про його відмову від показів не засвідчений його адвокатом, тому це начебто має викликати сумніви у тому, що справу могли сфальсифікувати у ФСБ.

Натомість російський адвокат Геннадія Афанасьєва Олександр Попков у кометарі для Ліга.Бізнес.Інформ роз’яснив, що дача показів у відкритому судовому засіданні не потребує засвідчення адвокатом.

Перевірка фактів за іншими пунктами “справи Сенцова” спростовує все сказане Мураєвим та Хмельницькою. З трьох затриманих разом с Сенцовим фігурантів цієї справи потрібні ФСБ покази дали двоє – Геннадій Афанасьєв та Олексій Чирній. Ці покази і лягли в основу обвинувального акту щодо Олега Сенцова.

Але у липні 2015 року Геннадій Афанасьєв відмовився від своїх свідчень у залі Північно-Кавказького окружного військового суду у Ростові-на-Дону, а не “після того, як повернувся в Україну”, як каже Тетяна Хмельницька. Це підтверджується, зокрема, і тим що Сенцов у своєму останньому слові в цьому суді відзначив “мужній вчинок” Афанасьєва.

“Я дуже радий тому, що Гена Афанасьєв зміг переступити через себе. Спіткнувся, але нарешті зрозумів, що є шанс, і зробив дуже мужній, дуже правильний вчинок. Я був дуже здивований і радий за нього. Я радий за нього, що він житиме і відчуватиме себе людиною, яка не злякалася” – заявив Олег Сенцов 19 серпня 2015 року.

(відео: https://www.youtube.com/watch?v=paav3-dfE6M).

До України Геннадій Афанасьєв повернувся влітку 2016 року — тобто після відмови від власних свідчень він провів у російській в’язниці ще цілий рік. Вже у Києві Афанасьєв розповів подробиці катувань, якими з нього вибивали “зізнання” у ФСБ і пояснив, чому вирішив відмовитись від цих “зізнань”. За його словам, в цей час він перебував у СІЗО “Лефортово” без доступу до українського консула та не маючи гарантій власної безпеки.

“Я приховував цю свою позицію до початку суду, бо якби я викрив себе, слідчі могли зробити так, щоб я туди взагалі не потрапив, не залучати мене до процесу як свідка. Після того, як я розповів судді, що всі мої обвинувачення та свідчення я дав під тиском та тортурами, мене відвезли до слідчого ізолятора і примушували сказати, що адвокати Сенцова вчинили тиск на мене і мені потрібно провести прес-конференцію і ще раз поїхати до суду і сказати про цей тиск. Я не погодився. За це мене побили й етапували з Москви”, – розповідав Геннадій Афанасьєв на прес-конференції в Києві у червні 2016 року

(відео: https://www.youtube.com/watch?v=KW4-g4KUjfI ).

Вся ця інформація є у відкритому доступі. Знайти її нескладно – за відповідними запитами у Google або у проекті Українського інституту національної пам’яті “Люди “сірої зони” , у якому зібрані і свідчення і Сенцова, і Афанасьєва, і інших кримчан, які постраждали від російської влади після анексії Криму:

http://www.memory.gov.ua/sites/default/files/ludy.pdf%20

Але Тетяна Хмельницька ці факти і свідчення не перевірила, а видала в ефір недостовірну інформацію та маніпулювала фактами, що свідчить або про її профнепридатність, або про заангажованість на користь політиків, які зацікавлені у спотворенні інформації про “справу Сенцова”.

Також вона ніяк не відреагувала, коли Мураєв на її питання заявив, що героєм Сенцова вважає “націоналістична частина”. Хоча відомо, що на підтримку Сенцова виступили авторитетні правозахисні організації всього світу, російські та іноземні режисери та творчі об’єднання, а міжнародний центр “Мемориал” взагалі визнав Олега Сенцова політв’язнем. Називати їх всіх “націоналістичною частиною”, як мінімум, некоректно.

Вважаємо, що розповсюдження подібної маніпулятивної та недостовірної інформації в українському медіа-просторі є неприпустимим і потребує реагування збоку профільних державних відомств та інституцій саморегуляції журналістської діяльності.

 

Комітет Незалежної медіа-профспілки України

Залиште коментар