До Дня журналіста. Без пафосу

Шановні колеги,

Сьогодні, як і кожного року в цей день понад чверть століття, лунатимуть з високих кабінетів і трибун слова про те, що свобода слова є однією з найголовніших цінностей демократичної України, а об’єктивна й неупереджена інформація – потужною зброєю у боротьбі за державну незалежність.

І, звичайно ж, особливий упор робитиметься на необхідності забезпечення прав і свобод українських журналістів, захисту та особистої безпеки.

Держслужбовці і народні обранці всіх рівнів вчергове нагадають нам з вами (нам!) найбільш резонансні випадки і імена загиблих колег і «бранців Кремля» та щиро обіцятимуть «докласти всіх зусиль для звільнення з неволі, знаходження замовників і виконавців, покарання винних», – адже це «справа честі»!

А ми вчергове ретранслюватимемо все це в теле- та радіоефірах, на шпальтах газет (тих, які ще залишились) і безмежних просторах Інтернету. А чому б й ні?! Це ж не пресловута «джинса» і навіть не ненависні «темники»! Більшість з нас зробить це добровільно, навіть не замислюючись ані над формою, ані над змістом – прокляття ритуалу не відпускає нас ні на мить, як олівьє з «совєцкім шампанським» на Новий рік!!!

6 червня, що було проголошено Днем журналіста вже в незалежній Україні, втратило сенс, навіть не набувши його, на відміну від приватизованих радянською владою 1 травня та 8 березня! І в цьому, на превеликий жаль, тільки наша з вами вада.

Толеруючи нещирі вітання і обіцянки, ми тим самим «за замовченням» даємо згоду на необов’язковість їх виконання. Гібридність сьогодення нівелює професію і фахова солідарність лишається вже тільки в гучних промовах під час круглих столів за участі поважних іноземних донорів та ритуальних маршах Хрещатиком в День пам’яті Георгія Гонгадзе.

На жаль…

Тож (да пробачать мені всі, хто і від мене чекав в цей день «правильних» слів та побажань), хочу лише висловити сподівання, що рано чи пізно (бажано б, звичайно, раніше) ми усвідомимо, що «четверта влада» не лише гарне словосполучення, а одна з базових складових дійсно незалежної держави.

І цю владу необхідно не тільки вибороти, а й утримати, отримуючи в якості заслуженої нагороди підтримку і повагу суспільства!

 

Щиро ваш Ігор Чайка,

Голова Комітету Незалежної медіа-профспілки України

Залиште коментар