Рекомендації: Право журналістів не виказувати джерела інформації.

Чинне кримінальне процесуальне законодавство встановлює наступні гарантії журналістів щодо не розкриття  джерел інформації.

1. Згідно з п.6 ч. 2 ст. 65 Кримінального процесуального кодексу України, не можуть бути допитані як свідки:

6) журналісти – про відомості, які містять конфіденційну інформацію професійного характеру, надану за умови нерозголошення авторства або джерела інформації;

2. Ст. 162 КПК України визначає, що інформація, що знаходиться у володінні засобу масової інформації або журналіста і надана їм за умови нерозголошення авторства або джерела інформації.

3. п.1 ст. 9 Кримінального процесуального кодексу України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

4. п. 5 ст. 9 КПК України встановлює, що Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Аналіз відповідної правової норми дає підстави стверджувати, що працівники правоохоронних органів, які проводять досудове/судове слідство, зобов’язані враховувати положення ст. 10 Конвенції з прав та основоположних свобод людини, та висновки щодо застосування Конвенції, викладені в рішенні ЄСПЛ «Гудвін проти Великобританії».

Європейський суд з прав людини, розглядаючи цей спір дійшов висновку, що «захист журналістських джерел інформації є одним з наріжним каменів свободи преси. Важливість такого захисту  підкреслювалась у деонтологічних кодексах багатьох країн, у резолюціях про свободи журналістів і права людини, а також у резолюції Європейського парламенту про конфіденційність журналістських джерел. Лише державні інтереси надзвичайної ваги  можуть виправдовувати порушення принципу невтручання в захист джерел»

З урахуванням вищевикладеного, можна дійти наступного висновку:

  1. Право журналіста не розкривати джерела є професійною журналістською преференцією, яка гарантована як нормами національного законодавства, так і міжнародного права.
  2. Це право не є абсолютним, але втручання в захист журналістських джерел повинно мати виключний, загальносуспільний(загальнодержавний) інтерес.
  3. У випадку, якщо журналіст не є фахівцем у галузі право, він повинен пам’ятати, що згідно з положенням ст. 59 Конституції України кожній людині гарантовано право на правову допомогу.

Юристи ВПС НМПУ завжди готові надати безкоштовну первинну правову допомогу  у питаннях захисту журналістських джерел інформації.  п. 11 ст.26 Закону України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” прямо застерігає право журналіста редакції друкованого засобу масової інформації “на збереження таємниці авторства та джерел інформації за винятком випадків, коли ці таємниці обнародуються на вимогу суду”.

(“Журналістом редакції друкованого засобу масової інформації” відповідно до цього Закону є “творчий працівник, який професійно збирає, одержує, створює і займається підготовкою інформації для друкованого засобу масової інформації та діє на підставі трудових чи інших договірних відносин з його редакцією або займається такою діяльністю за її уповноваженням.

Залиште коментар