ПАРУ ВІДЕР ХОЛОДНОЇ ВОДИ НАМ ВСІМ НЕ ЗАВАДИТЬ

Не певен, що буду почутий, але спробую додати до інформаційно-емоційної хвилі навколо призупинення повноважень Ю.Луканова як голови НМПУ кілька власних думок. Я – Дмитро Іванов (якщо кому мій нік неочевидний), журналіст Українського радіо, і голова тамтешнього осередку НМПУ. Я з числа тих, хто голосував за призупинення повноважень Юрія Луканова. Чому? Дивно, але з Юрою ми знайомі вже понад 25 років, всіх інших членів Ради я знаю хіба кілька років – а з деким я познайомився лише під час засідання 4 червня. В .т.ч. з Сергієм Штурхецьким. Щоправда, з Лукановим ми ніколи не були навіть приятелями – лише колегами на рівні взаємоповаги. Свого часу саме як фахового і авторитетного журналіста я підтримав його під час голосування на посаду голови спілки. Нині ж вважав і продовжую вважати, що вчинки Луканова, вичерпно описані у заяві комітету НМПУ, мають всі ознаки порушень Статуту організації. Цитую статтю 5.9 «Дострокове припинення повноважень Голови: …за неодноразове грубе порушення положень цього Статуту». Неодноразові фінансові порушення та ігнорування позиції Комітету з боку Луканова я вважаю такими, що потрапляють під це визначення. Сподіваюся, я дав повну відповідь усім, хто запитував – за що призупинені повноваження Луканова. Якщо є дискусія навколо визначення «неодноразове грубе» – прошу визначитися на з’їзді. Рада мала право прийняти таке рішення і будь-які оцінки щодо незаконності не мають юридичних підстав. Емоційні – можна, звичайно, зрозуміти… Але…

Якщо чесно, то дуже хочеться, щоб з’їзд відбувався вже завтра. Щоб глянути у вічі кожному із тих, хто волає «зрада!всепропало!розвалюють!болото!», протягнути стакан із мінералкою і спокійно казати «Припиніть, будь-ласка істерику, візьміть себе в руки». Все, що відбувається у нашій професійній спільноті зараз – це саме істерика. Дурна, хвора, зайва. Чому? Бо читаєш тексти про «розвалюють», «за цим стоять», «це комусь вигідно» і просто автоматично продовжуєш подумки синонімічний ряд: «змова», «вороги нації», «жидомасони», «американські спецслужби», «дядя Сем»… Люди, ви шо – подуріли? Та хай я або інші її члени Ради були тричі неправі, коли піднімали руку на тому голосуванні – але через це комусь дозволено відверто хамити чи кидати в нас безпідставними звинувачуваннями? Ми журналісти чи базарні перекупки? Чому у незгодних з позицією ради такий неприпустимий у вихованому товаристві тон? Де професійна честь, самоповага та почуття гідності, колеги?
Я далекий від того, щоб вважати наше рішення ідеальним, чи не бачити помилок у роботі нинішнього складу Комітету. Проголосували з порушенням статуту? Прошу процитувати порушену статтю Статуту і сформулювати факт порушення. І буду цілком готовий скласти повноваження члена Ради, якщо так вирішить з’їзд. Але переконаний, що у ситуації, що склалася робити вигляд, що нічого не відбулося ми не мали права. Бо ми з вами зараз у суспільства як на долонях, а тому 6 тисяч – цілком достатня цифра, щоб вчергове натовп міг звинуватити усю пресу у продажності. Кому, як не нам слідкувати за власними вчинками ще прискіпливіше, ніж за діями влади. І бути вимогливішими до власної організації більше, ніж до ВР, АП та КМУ. Дехто з колег просто цього не зрозумів – очевидно, ще не звик до таких поглядів… А стосовно ситуації навколо СЖР – цілком погоджуюсь із Лукановим, який вважає, що влаштовувати розборки на політичній підставі між двома членами МФЖ було б невдалим рішенням. Але планувати із російським союзом та Джазояном якісь стосунки – це себе не поважати. Загалом, у мене після засідання Ради склалося неприємне враження, що Юра втратив почуття реальності. Бо свою позицію 4 червня у своїх виступах він формулював зневажливо, зверхньо і без будь-яких спроб усвідомити свої помилки. Тон його постів тут лишається таким самим.

І останнє. Про вихід з НМПУ деяких членів. Це право кожного, звичайно. Я вважаю це глибокою помилкою – в організації понад тисячу журналістів, які цілком здатні організувати роботу профспілки, яка нам так зараз потрібна. Тому заяву про це (і ще деякі звороти) від Наталі Лігачової не можу вважати притомними. Наталя Львівна має беззаперечний авторитет і серед колег, і серед громадянського суспільства, та інших верств – урядових та міжнародних у тому числі. Їй не личить кидатися емоціями: не тому, що це на шкоду нинішньому складу Ради чи всьому НМПУ – це на шкоду тій ролі ЗМІ, яку вони зараз мають у період складної трансформації нашого суспільства. Хоч як ми не згодні один з одним – треба робити всі можливі зусилля для збереження поваги і нормальних стосунків. І краще за Юру Луканова зразка 2914 року не скажеш – ну, всі ж читали його зверху пост! Іще раз не завадить: «Шановні, єдине, чого я боюся, щоб не пересварилися через іншість підходів. Будь ласка, не забувайте, що кожен з нас має право на іншу точку зору.Життя змінюється дуже швидко. І масова свідомість разом з ним. Навіть якщо інші точка зору не вписується в мейн стрім, все одно поважайте її. Не вважайте, що носій іншої точки зору ідіот. Бо завтра ця інша точка зору може стати мейн стрімом.».

Залиште коментар