У Києві журналісти провели ходу на честь загиблих колег (ФОТО, ВІДЕО)

Вчора, 16 вересня, журналісти по всій країні проводили акції пам’яті Георгія Гонгадзе та всіх загиблих медійників. У Києві вшанування почалося брифінгом представників медіаорганізацій під будівлею, де розташовані Незалежна медіа-профспілка України (НМПУ) та Національна спілка журналістів України (НСЖУ), де розміщена дошка з іменами загиблих журналістів. Потім учасники ходою пройшли до Майдану, де традиційно виклали свічками ім’я, яким Георгія Гонгадзе називали рідні – Гія, а також цифру 64 – кількість журналістів, які загинули за роки Незалежності. Журналісти проголосили промову та вшанували пам’ять загиблих хвилиною мовчання.

akcia pamiati Gongadze 2015 (2)
akcia pamiati Gongadze 2015 (3)

Наводимо текст промови повністю:

Шановні громадяни!
Ми зібралися для того, щоб вшанувати пам’ять Георгія Гонгадзе і ще шістдесяти чотирьох журналістів, які загинули за часів незалежності України під час або як наслідок своєї професійної діяльності.

Сьогодні виповнюється 15 років з дня зникнення журналіста Георгія Гонгадзе, яке сколихнуло як журналістську спільноту, так і всю українську громадськість. І ця смерть стала каталізатором подій, які визначили життя України на багато років уперед.

Георгій Гонгадзе пройшов три війни – у Афганістані, Абхазіі та під час громадянської війни у Грузії. Був поранений. Проте загинув він у мирний час від рук перевертнів у погонах.

15 років від представників усіх провладних та опозиційних політичних сил ми чуємо обіцянку розкрити вбивство Гонгадзе. Минулого року обіцянку попередників повторив і чинний президент України Петро Порошенко, а цьогоріч – і генеральний прокурор України Віктор Шокін.

Причетні до вбивства Георгія особи відомі усьому світу завдяки записам майора Державної служби охорони Миколи Мельниченка, проте засуджено лише безпосередніх виконавців убивства, а решта причетних осіб й досі на волі. Вони живуть, не ховаючись і навіть не соромлячись, – Володимир Литвин, Леонід Кучма, Леонід Деркач.

Цьогоріч відновлено досудове розслідування кримінального провадження за фактом організації умисного вбивства журналіста Георгія Гонгадзе за попередньою змовою групою осіб, а також за фактом перевищення владних та службових повноважень відповідальними особами. Генеральний прокурор пообіцяв особисто курувати розслідування справи.

Журналісти в Україні зазнають великих ризиків, коли ставлять незручні запитання владі, працюють у зоні бойових дій та викривають корупційні схеми. На жаль, поки зарано говорити не тільки про гарантії належного захисту прав журналістів, але й про гарантіії їх фізичної безпеки.

У 2015 році ситуація з розслідуванням злочинів проти працівників ЗМІ не поліпшилася. З початку цього року в Україні зафіксовано щонайменше 224 порушення прав журналістів. Зокрема, 27 випадків погроз і залякувань, 36 нападів і побиттів на представників ЗМІ, 48 фактів перешкоджань професійній діяльності та 10 фактів цензури

Минулого року ця цифра була рекордна за всі роки незалежності – 995 випадків порушень. З них 286 фактів побиттів і нападів на журналістів, 152 факти цензури, 148 перешкоджань, 98 випадків погроз і залякувань журналістів.

Водночас за 2014 рік до суду дійшла лише одна кримінальна справа по 171-ій статті Кримінального кодесу “Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів”, а за 2015 рік – лише три справи.

Залишились непокараними і ті, хто бив дубинками і стріляв по журналістах під час Революції гідності.

Ми сподіваємося, що сумна статистика трагедій та правопорушень проти українських журналістів залишиться в історії, а всі зафіксовані правопорушення будуть оперативно та професійно розслідувані. Водночас ми маємо пам*ятати, що молода українська демократія самим фактом свого народження зобов’язана чесним журналістам, які всупереч погрозам і перешкодам доносили до суспільства правдиву інформацію.

Згадаємо всіх поіменно.

Українські журналісти, які загинули через свою професійну діяльність та за нез’ясованих обставин за роки незалежності:

1. Валерій ГЛЕЗДЕНЬОВ, військовий журналіст газети «Красная звезда» (Львів), 1992, загинув в Афганістані під час виконання професійних обов`язків;

2. Мирон ЛЯХОВИЧ, редактор газети «Життя і праця» (м. Львів), 1992;

3. Вадим БОЙКО, тележурналіст телекомпанії «Гарт» (м. Київ), 1992, загинув від вибуху у власному помешканні;

4. Микола БАКЛАНОВ, власний кореспондент газети «Известия» (м. Київ), 1993, помер від черепно-мозкової травми, отриманої під час нападу;

5. Юрій ОСМАНОВ, редактор Кримської газети «Арекет» (м. Сімферополь), 1993, був знайдений мертвим на вулиці Сімферополя з черепно-мозково травмою;

6. Андрій ЛАЗЕБНІКОВ, начальник прес-центру Чорноморського флот (м. Севастополь), 1993, застрелений біля власного будинку;

7. Сергій ШЕПЕЛЄВ, редактор газети «Вечірня Вінниця» (м. Вінниця), 1993, загинув у вогні у власній квартирі, за словами незалежних експертів, журналіст був прив`язаний до ліжка;

8. Віктор ФРЕЛІХ, позаштатний кореспондент газети «Молодий Буковинець» (м. Чернівці), розслідував ситуацію з витоком ракетного палива, який спричиним масові захворювання серед людей, 1995, помер від отруєння невідомою речовиною, незадовго до смерті отримував погрози фізичної розправи;

9. Юрій ДЖЕДЖУЛА, журналіст газети «Київський вісник» (м. Київ), 1995;

10. Володимир ЖИТАРЕНКО, спеціальний кореспондент газети «Красная звезда» (м. Львів), 1995, загинув у Грозному під час виконання професійних обов`язків;

11. Анатолій ТАРАН, редактор газети «Оболонь» (м. Київ), 1995, знайдений мертвим на пустирі у Києві;

12. Володимир ІВАНОВ, редактор газети «Слава Севастополя» (м. Севастополь), 1995, загинув від вибуху на порозі власного будинку, вибухівка була закладена у смітник;

13. Георгій ОВЧАРЕНКО, журналіст телеканалу УТ-3, ведучий програми «Чорний квадрат», 1996, знайдений мертвим у квартирі свого сусіда;
14. Анатолій ЯГОДІН, військовий журналіст газети «Красная звезда» (м. Київ), 1996, загинув у Чечні під час виконання професійних обов”язків;

15. Ігор ГРУШЕЦЬКИЙ, кореспондент газети «Україна-центр» (м. Черкаси), 1996, знайдений мертвим на одній з вулиць Черкас з пораненням голови;

16. Ігор КУЗИК, відповідальний секретар газети «Армія України» (м. Львів), 1996, зник і за кілька місяців був знайдений мертвим у парку в центрі Львова;

17. Анатолій ТАНАДАЙЧУК, кореспондент газети «Панорама» (м. Вінниця), 1996, після смерті на тілі журналіста виявили сліди від уколів;

18. Олександр МОТРЕНКО, ведучий передачі «Суботній експрес»
радіостанції «Транс-М-Радіо» (м. Сімферополь), 1996, по дорозі на роботу зазнав нападу трьох чоловіків, один з яких був у міліцейській формі, помер від удару в голову, міліція заявила, що Мотренко був п`яний і сам напав на правоохоронця;

19. Віталій КОЦЮК, кореспондент газети «День» (м. Київ), 1997, повертаючись додому електричкою, отримав опіки невідомого походження, перед смертю казав, що невідомі витягли його з електрички, облили бензином і підпалили;

20. Петро ШЕВЧЕНКО, власний кореспондент газети «Київські відомості» у Луганську, 1997, за місяць до смерті опублікував серію репортажів про протистояння місцевої влади і СБУ, вийшов з офісу на зустріч, з якої у визначений час не повернувся; був знайдений повішеним біля аеропорту Жуляни;

21. Володимир БЕХТЕР, старший редактор Держтелерадіокомпанії (м. Одеса), 1997, помер від удару у голову під час побиття працівниками міліції;

22. Борис ДЕРЕВ’ЯНКО, головний редактор газети «Вечірня Одеса» (м. Одеса), 1997, розстріляний біля своєї редакції, слідство заарештувало виконавця, замовники не названі;
23. Святослав СОСНОВСЬКИЙ, редактор видавництва “Таврія”, 1997, помер від ножових поранень, які йому завдали нападники неподалік від його дому;

24. Олексій ЄФИМЕНКО, редактор газети “Відродження” (м.Саки), 1998, помер внаслідок падіння з вікна п`ятого поверху;

25. Василь ЗАГІРНИЙ, редактор газети «Знамя победы» (м. Шахтарськ Донецької обл.), 1998, загинув у ДТП;

26. Микола РАКШАНОВ, журналіст черкаської газети “Факти”, 1998, помер від черепно-мозкової травми, за версією правоохоронців травма не була результатом нападу, однак, за свідченнями лікарів, пошкодження мали насильницьких характер;

27. Альберт БОРИСОВ, головний редактор газети “Шахтерские вести”
(м.Краснодон), 1998;

28. Мар’яна ЧОРНА, тележурналістка телеканалу «СТБ» (м. Київ), 1999, знайдена повішеною у власній квартирі, версія слідства – самогубство;

29. Ігор БОНДАР, директор одеської приватної телекомпанії “АМТ”, 1999,
розстріляний з автомата невідомими;

30. Олександр ГОЛУБЧИК, генеральний директор телекомпанії «Приват-TV», 1999, загинув у ДТП;

31. Василь ЧУДИК, головний редактор радіо “Незалежність”, 1999, був знайдений мертвим у під`їзді власного будинку;

32. Георгій ГОНГАДЗЕ, керівник інтернет – проекту «Українська правда», 2000, був викрадений по дорозі додому, виконавці засуджені, замовники невідомі;

33. Михайло КАПУЛЯК, заступник редактора газети “Світ молоді” (м. Івано-Франківськ), 2000;
34. Володимир ПАЛЬЧИКОВ, журналіст Дніпропетровського радіоцентру, 2000;

35. Владислав РЯБЧИКОВ, журналіст газети «Кримська Правда» (м. Сімферополь), 2000, був збитий автівкою і помер від поранень;

36. Юлій МАЗУР, головний редактор газети «ЮГ» (м. Одеса), 2000, був знайдений мертвим неподалік від свого будинку;

37. Віктор ШАРИКОВ, журналіст українського телебачення;

38. Віктор РОМАНЕНКО, телеоператор програми «12 хвилин новин» ГТРК «Крим» (м.Сімферополь), 2000, був знайдений мертвим у морі поблизу Судака, помер внаслідок падіння зі скелі під час нічної зйомки;

39. Володимир СМИРНОВ, кореспондент газети «Время» (м. Миколаїв), 2000, помер від поранень, отриманих під час нападу на вулиці;

40. Олег БРЕУС, видавець газети «XXI вік» (м. Луганськ), 2001, застрелений кілером;

41. Ігор АЛЕКСАНДРОВ, телекомпанія «ТОР» (м. Слов ’янськ, Донецька область), 2001, помер від численних травм, завданих йомубейсбольними битами;

42. Олександр КОВАЛЕНКО, головний редактор газети «Соціальна політика» (м.Київ), 2001, був знайдений мертвим з вогнепальним пораненням у лісі під Житомиром;

43. Юрій ГОНЧАР, позаштатний кореспондент «Факты и комментарии» (м.Київ), 2001, був знайдений у власній квартирі з ознаками насильницької смерті;

44. Юрій ІВАНОВ, оглядач газети “Одеські вісті” (м. Одеса), 2001;

45. Олег ЧЕРНЯК, оператор обласного телебачення (м. Одеса), був знайдений мертвим у власній квартирі зі слідами ін`єкції;

46. Андрій ФЕЩЕНКО, віце-президент Національної телекомпанії України, 2002, знайдений мертвим з вогнепальним пораненням у власному автомобілі;

47. Володимир ПРОВОРОЦЬКИЙ, журналіст Сумської державної
телерадіокомпанії, 2002, був знайдений з ознаками насильницької смерті у власній квартирі;

48. Олексій ТЕРЕЩУК, Заступник головного редактора газети «Вінниччина», 2002, помер від травм через рік після побиття невідомими;

49. Михайло КОЛОМІЄЦЬ, редактор і засновник інформаційного
агенства «Українські новини», восени 2002 року зник і пізніше був знайдений мертвим у лісі на території Білорусі, ГПУ порушила кримінальну справу за фактом доведення до самогубства, справа не завершена;

50. Олексадр ПАНИЧ, журналіст тижневика «Донецькі новини» (м. Донецьк), 2002, був викрадений і пізніше знайдений мертвим у річці Кальміус.

51. Юрій ШЕВЦОВ, фотокореспондент газети «Кримська правда» (м. Сімферополь), 2002, зник і пізніше був знайдений мертвим у лісосмузі;

52. Тарас ПРОЦЮК, телеоператор інформаційного агентства «Рейтер» (Ірак), 2003, був убитий пострілом з американського танка по приміщенню готеля – снаряд влучив у кімнату, в якій перебував Процюк;

53. Володимир ЄФРЕМОВ, представник організації «Репортери без кордонів»,
колишній редактор газети «Собор» (м. Дніпропетровськ), 2003, загинув у ДТП;

54. Олександр КРИВЕНКО, керівник громадського радіо, 2003, загинув у ДТП;

55. Володимир КРИВЕНОК, директор телекомпанії «Зміїв-ТБ» м. Зміїв Харківської обл., 2003, загинув у ДТП;

56. Олександр ШАМРАЙ, редактор газети «Вісті Зміївщини» м. Зміїв Харківської обл., 2003, загинув у ДТП разом з Володииром Кривенком;

57. Георгій ЧЕЧИК, генеральний директор ТРК «ЮТА» (м. Полтава), 2004, загинув у ДТП;

58. Іштван КАСАНЕК, оператор телеканалу «М-Студіо» (м. Ужгород), 2004;

59. Олександр СУМКО, головний редактор журналу Державної прикордонної служби «Кордон», 2004, впав з балкону своєї квартири;

60. Вадим ГУДИК, незалежний журналіст та бізнесмен, 2006, застрелений на центральній площі Білої Церкви;

61. Норік ШИРІН, головний редактор газети «Голос молоді» (Крим), 2006, був знайдений з ножовими пораненнями у дворі свого будинку;

62. Василь КЛЕМЕНТЬЄВ, редактор газети «Новий стиль» (Харків), 2010, зник безвісти.

63. В’ячеслав ВЕРЕМІЙ, журналіст газети “Вести”, був убитий тітушками в ніч з 18 на 19 лютого у Києві, коли з вікна таксі намагався сфотографуваим їх. Журналіста витягли з авто, сильно побили, після чого вистрелили в груди та залишили стікати кров’ю.

64. Сергій НІКОЛАЄВ, фотокореспондент газети «Сегодня», загинув 28 лютого у Пісках на Донеччині Він став першим українським журналістом, який загинув під час роботи у зоні АТО.

Окремо ми хочемо згадати мобілізованих українських журналістів, загиблих під час військового конфлікту:

Олег Задоянчук,

Віктор Гурняк,

Валерій Гаврилов,

Дмитро Лабуткін,

Денис Денисюк.

Також на території України, в зоні проведення антитерористичної операції, у 2014 році загинули шестеро іноземних журналістів і співробітників ЗМІ.

Більше фото з акції за посиланням.

Позначки:, , , ,

Залиште коментар