Чого вимагали журналісти Чернігова і Ніжина (ВІДЕО)

Убивство журналіста Георгія Гонгадзе не минуло безслідно для України. І справа не лише в тому, що 16 вересня, з року в рік, журналісти згадують його та інших загиблих колег.

Смерть Георгія і реакція на неї українського суспільства поступово призвели і до згуртування журналістського середовища, і до розуміння: за слово вбивати не можна.

Ми не країна рабів, ми – країна громадян.

Уважніше погляньте на надрукований список загиблих журналістів за часів державності і ви самі зможете зрозуміти: хто і коли дав зрозуміти в Україні, що свобода слова, це ознака цивілізованого суспільства.

Зверніть увагу, що за «помаранчеві» роки ми втратили найменше наших колег. Я не вважаю це особистою заслугою Віктора Ющенка.

Це – заслуга тих людей, що з перших днів зникнення Георгія Гонгадзе калатли у дзвони і не хотіли миритися з тим, щоб про це вбивство забули.

Це – заслуга тих моїх колег, хто в 2004 році публічно, на всю Україну протестували проти «темників» президентської адміністрації.

Це – заслуга тих, хто вийшов на майдан за перемогу демократичних цінностей.

Це – заслуга тих, хто підтримав нову владу тоді, у 2004-му.

Шкода тільки, що та влада не виправдала усіх сподівань свого народу.

Але все ж за «помаранчевої» влади з громадськими свободами цивілізованого суспільства у нас було краще.

І про це також ми говорили учора, 16 вересня біля пам’ятника Борцям за волю України.

А спочатку поминальну літію за Георгієм Гонгадзе та нашими загиблими колегами відслужили священики кафедрального Катерининського собору Євген Орда та Микола Апанасенко. Журналісти виклали із свічок хрест біля пам’ятника.

Любов Потапенко згадала про зустрічі з Георгієм Гонгадзе в чернігівському медіа-клубі та в Києві. Євгенія Анцибор зачитала довгий список загиблих журналістів.

Про цінності професії і сучасні тенденції в українські журналістиці розповів Василь Чепурний. Він же зачитав і резолюцію зустрічі, яку ми подаємо нижче з підписами тих, хто захотів це зробити.

Щиро вдячний чернігівським журналістам і жителям міста, які не забули про день 16 вересня. Всім, хто разом з нами усвідомив – тільки солідарність допомагає нам боротися за свої права і свободи за будь-якої влади.

Дякую всім чернігівським засобами масової інформації за висвітлення події.

Голова Чернігівської медіа-профспілки Незалежної медіа-профспілки України Владислав Савенок

порушення, безпека, безкарність

**

Резолюція

акції-зібрання з приводу 13-річниці з дня зникнення Георгія Гонгадзе

16 вересня, Чернігів

Журналістські організації України сьогодні, констатують відсутність будь-якого прогресу у процесі встановлення замовників вбивства Георгія Гонгадзе – у в’язниці перебувають лише виконавці.

Ця українська влада, як і попередня, продовжує спекулювати справою Гонгадзе задля особистих політичних дивідендів замість того, щоб встановити замовників убивства.

У 2013 році зросла кількість нападів на журналістів з боку силових структур та з боку приватних осіб.

Це говорить про те, що безкарність породжує насилля.

Фізична агресія залишається на високому рівні. За 8 місяців 2013 року було зафіксовано 54 випадки нападів на журналістів та погроз, зокрема, у липні -10 випадків, у серпні – 5. Окрім того, зафіксовано 89 випадків перешкоджань у виконанні професійних обов’язків.

За січень-липень 2013 року зареєстровано 117 справ за 171 статтею Кримінального Кодексу – “Перешкоджання професійній діяльності журналіста”.

При цьому лише 3 справи скеровано до суду.

Виходячи з цього ми вимагаємо:

1.Від Президента, як гаранта Конституції, забезпечити завершення найрезонанснішої справи, яка усій світовій спільноті нагадує, що Україна недемократична держава, і врешті-решт встановити замовників убивства Георгія Гонгадзе.

Адже ви всі розуміємо – безкарність вбиває. І державу Україна в тому числі.

2.Від Міністерства внутрішніх справ та Генеральної прокуратури України вивчити перелік випадків фізичної агресії за 2013 рік, переданий нашими колегами у Києві, і покарати нападників та відзвітувати про це суспільству.

Це стане сигналом для суспільства – в Україні іде повернення до демократичних цінностей, поваги до людини і свободи слова.

3.Від місцевих органів влади – не допускати випадків приховування суспільно-значимої інформації та не вимушувати журналістів фіксувати випадки перешкоджання професійній діяльності.

4.Від правоохоронців – діяти відповідно до законодавства та бути гарантами правопорядку, прав і свобод людини та не перешкоджати журналістам виконувати професійні обов’язки.

Залиште коментар